Персональный сайт

Алєйніков І.А. Особливості викладання правознавства в профільних класах

Олександр — Wed, 08 Jan 2014 01:29:01 GMT

УДК 372.834

Особливості викладання правознавства в профільних класах

Ігор Алєйніков,

вчитель правознавства Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І – ІІ ступенів

№ 34 – економіко-правовий ліцей «Сучасник» – дитячо-юнацький центр Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

У своїй статті автор узагальнює власний досвід щодо викладання правознавства в ліцейних профільних класах.

Ключові слова: правознавство, профільна освіта, ліцей, поглиблене вивчення, методика викладання,

Тhe author has presented his own experience of teaching law in specialized lyceum classes.

Keywords: jurisprudence, profile education, high school, lycée, in-depth study, methods of teachin

Профільною освітою в Україні вважається вид диференційованого навчання. Завдяки йому створюються умови для підготовки старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, з урахуванням інтересів, здібностей та особистісних якостей учнів. Профільне навчання потрібне для школярів, які виявляють підвищений інтерес до окремих предметів, для забезпечення адаптації дитини в суспільстві та підготовки до самостійного життя, виховання відповідальності у прийнятті рішень. "Профільна школа найповніше розширює можливості учня у виборі власної освітньої траєкторії, надає можливість більше приділяти часу тим предметам, які стануть у пригоді в майбутньому", - наголосив заступник міністра освіти Борис Жебровський під час зустрічі з лідерами учнівського самоврядування м. Києва [1].

Профілізація старшої школи як необхідний елемент модернізації освіти з метою її відповідності сучасним світовим стандартам закладалася ще десять років тому за пам’ятної всім реформи переходу на 12-річне та 12-бальне навчання. Проте ані тогочасний держстандарт освіти, ані нормативні акти так і не окреслили чіткої структури, завдань та можливостей профільної освіти, видана ж, в решті решт, нова редакція Концепції профільного навчання у старшій школі в 2009 році [2] так і не вступила в дію. З розробкою нового Державного стандарту освіти [3] та Національної стратегії розвитку освіти на період до 2021 року [4] ми мали нагоду дочекатись ще однієї редакції Концепції (прийнята в серпні 2013) [5]. Щоправда, сподівання на вступ в дію і повну її реалізацію малувато, про що, на жаль, говорить попередній досвід подібних державних «довгобудів», які при зміні влади так до сих пір і залишалися в ранзі недобудованих проектів.

Втім, вже попереднього десятиліття, незважаючи на всю невизначеність і суперечливість державної політики, в Україні проросла величезна кількість ліцеїв, гімназій, коледжів, колегіумів та інших профільних закладів, які намагалися, і іноді навмання, намацати власний шлях розвитку. Таким став і наш економіко-правовий ліцей, створений на базі Кіровоградської ЗОШ №34. Його назва «Сучасник» з’явилася не випадково, адже колектив закладу прагнув врахувати не тільки інтереси школярів та їх батьків, а також стан сучасного ринку праці. Можна заперечити, що за останні роки професії юриста й економіста стали менш затребуваними. Проте мова йде навпаки про висококласних спеціалістів, яких, беручи до уваги теперішнє становище української економіки і прав людини, очевидно не вистачає. Іншими словами: представників цих професій багато, але існує брак гарних!

Таким чином, нова школа вимагала глобальних змін якості педагогічного середовища, яке мало б регулюватися й налаштуватися на персональний талант дитини, а також одночасно було б гнучким та здатним до саморозширення й самовдосконалення відповідно до здібностей учнів. М. Гузик, висловивший ідею Авторської школи, називає таку систему дитиноцентричністю [6]. Переорієнтація освітнього процесу з єдиних колективних форм його організації до індивідуального навчання повинна змінити й саму суть соціальної активності школярів, що особливо необхідно при поглибленому вивченні такого предмета, як правознавство, адже саме він передбачає глибоке розуміння принципів індивідуальності, гуманізму та демократизму.

Навчально-виховний комплекс передбачає поєднання базової загальної середньої освіти двох освітніх рівнів із профільною академічною на третьому. Профільний рівень вивчення економіки і права в навчальному закладі неможливий не тільки без поглибленого вивчення цих предметів, а й без введення додаткових спецкурсів. Згідно Концепції розвитку навчального закладу, Статуту та перспективного прогнозування вивчення профільних предметів за рахунок інваріантного набору в НВК визначені предмети та курси за вибором.

За навчальним планом Міністерства освіти і науки України вони згідно Статуту вводяться в 8–9 класах в якості допрофільних пропедевтичних та в 10–11 ліцейних класах як таких, що поглиблюють знання учнів з правових дисциплін.

Маючи великий вибір предметів суспільно-гуманітарного циклу, які рекомендовані Міносвіти, НВК поставив для себе завдання вибрати з них саме ті, що будуть необхідні учням, створять систему безперервної правової освіти для них та будуть відповідати реаліям часу. Співпраця з багатьма правовими вузами, інформація від студентів-колишніх випускників нашого ліцею, вимоги до абітурієнтів приводять до висновків, що, незважаючи наразі на відсутність ЗНО з правознавства, багато вишів запроваджують вступні співбесіди для майбутніх студентів, що робить використання профільних спецкурсів просто необхідним. Зокрема, така практика поширена в Одеський юридичній академії, Київський академії внутрішніх справ, Харківському національному університеті внутрішніх справ та в інших навчальних закладах.

Саме тому циклове методичне об’єднання вчителів історії та права, адміністрація НВК поставила собі завдання випробувати більшість із запропонованих спецкурсів та визначитися з найбільш корисними з них. Основними критеріями цього вибору повинні стати потреби в правових знаннях дітей, існування навчальних програм, підручників, наявність кваліфікованих викладачів та ін. Не менш важливим було випробувати дієвість спецкурсів протягом кількох років на різних групах учнів. Після накопичення практичного досвіду та вивчення його педагогічними колективом та батьками учнів серед спецкурсів обираються саме ті, які зарекомендували себе найкращим чином.

Так, наприклад, після апробації НВК відмовився від викладання спецкурсу «Вивчаючи гуманітарне право», як такого, що має вузьку спрямованість і низьку практичну цінність для майбутніх абітурієнтів.

На даний момент в ліцеї «Сучасник» склалася така система правової освіти. У 8 класі в якості допрофільного запроваджується курс «Ми – громадяни України». Будучи пропедевтичною, його програма підготовлює учнів до сприйняття абстрактних понять, таких як «суспільство», «право», «держава», дає розуміння базової термінології, що буде використовуватись з 9-го класу при вивченні інших правових дисциплін. Курс побудований на використанні ігрових та інтерактивних технологій, роботі в групах, що максимально відповідає віковим особливостям школярів. Посібник для вчителя, що використовується для цього, містить готові технології побудови навчально-виховного процесу, що мають максимально ефективний вплив на реалізацію поставленої мети уроку. [7] В ході занять учні отримують не тільки базові знання про суспільство й державу, а й навчаються основним правилам ведення дискусії, що, безумовно, будуть корисними для організації спільних проектів в майбутньому.

В рамках формування наукового світогляду та з метою стимулювання творчої та пошукової роботи з 8-го класу всі діти стають членами Шкільного Наукового Товариства «Паросток». Воно має секційну структуру, що нагадує побудову Малої Академії Наук. Починаючи з цього року, учні обирають напрямок роботи й педагога-керівника, який допомагає їм визначитися з темою власного учнівського дослідження. Проводячи пошукову роботу, діти добирають матеріал, який буде оформлений у вигляді учнівської наукової роботи, та захищають його на зборах секції. В ході захисту за доволі складною системою оцінювання педагоги та учні визначають кращих науковців ліцею. Вони заохочуються грамотами та мають можливість покращити свої оцінки з обраного предмету. Треба зазначити, що велика кількість учнів обирає саме секцію правознавства. Наступного року школяр має право змінити напрямок дослідження або продовжувати його далі. Таким чином, подібна практика дозволяє навчити дітей відбирати необхідний матеріал, виробляє навички наукової систематизації, демонстрації та публічного виступу.

9 клас стає основним для правової освіти учнів, оскільки саме в ньому починається вивчення предмету «Основи правознавства (практичний курс)». Рада ліцею вирішила доповнити його введенням профільного спецкурсу «Історія держави і права України». На думку педагогів та батьків синтетичне поєднання історії і правознавства дозволяє продемонструвати державні інститути в їх розвитку та дослідити процес становлення української державності, що приводить до більш глибокого розуміння суспільних явищ та одночасно поглиблює знання учнів з такого предмету, як історія. На прикладах розвитку держави і права на території України поглиблюються знання учнів з правознавства, відбувається закріплення правової термінології, виховується патріотизм та чітка громадянська позиція.

В НВК: ЗОШ І-ІІ ступенів №34 – економіко-правовий ліцей «Сучасник» – ДЮЦ одним із пріоритетних завдань є побудова навчального процесу як системи взаємодії вчителя, учня та інформаційних технологій. Зокрема, на базі кабінету історії і права створено такий навчально-технічний комплекс, що дозволяє, використовуючи мультимедіа технології, поглибити знання учнів, заохотити їх до навчання та й зробити сам процес навчання цікавим та насиченим.

Зокрема, автором статті була розроблена система мультимедійних уроків з історії держави і права України, які з власними методичними рекомендаціями можуть використовуватись будь-яким викладачем зазначеного спецкурсу.

В дев’ятому ж класі всі учні складають державну підсумкову атестацію з правознавства в усній формі за білетами Міністерства освіти України. Це допомагає провести диференціацію учнів з метою віднайти найбільш пристосованих та маючих таланти до подальшого поглибленого вивчення правознавства. Аналогічний відбір відбувається й для економічного профілю ліцею, що дає змогу задовольнити потреби як учнів із більш вираженими гуманітарним нахилами, так і тих, хто більш схильний до точних наук.

Саме в 10-11-х класах профілізація доходить до свого логічного завершення, оскільки школярі переходять до поглибленого вивчення правознавства за відповідними програмами Міністерства освіти. Вони та підручники дуже насичені фактичною інформацією, що важко засвоюється, мало структуровані та містять великі обсяги цитат із нормативно-правових актів. Для опанування навчального матеріалу стають в пригоді мультимедійна дошка з розробленими мнемонічними схемами, а також спеціально виділені уроки для розв’язання правових задач, які програмою, до речі, не передбачені. Крім того, на відеоресурсі YouTube можна знайти величезну кількість ситуацій з реального життя, що можна використати для практичного розбору. Нажаль, спеціально підготовлених відеоматеріалів для шкільного навчального курсу ми не маємо. Виключення складає хіба що додаток до посібника «Де починаються права людини: уроки історії і сучасні підходи» [8], що можна застосовувати при вивченні окремих тем.

Поряд із цим, за рахунок варіативної складової вводяться спецкурси. «Права людини» - один із таких, що розглядає права і свободи в системі загальноєвропейських та загальнолюдських цінностей. Разом з обов’язковими «Основами правознавства» та «Філософією» він дозволяє глибше проникати в сутність суспільних процесів, формує наукову свідомість.

Також слід відмітити й такі курси, як «Основи споживчих знань», що може використовуватись в різних класах в залежності від обраної програми. Протягом кількох років наш НВК намагається поєднувати економічний і правовий профілі, вводячи предмети, що вивчають права споживачів. Такі спроби здійснювались для різних класів, починаючи з 8-го. В решті решт, зупинились на даному спецкурсі, беручи до уваги, як його практичну значимість для учнів як споживачів, так і науковість, для якої необхідною базою є обов’язкове вивчення економіки в 10-му класі.

Останній рік навчання в системі загальної середньої освіти має підготувати учнів до вступу у виші та, крім забезпечення їх необхідними знаннями, має замкнути цикл суспільно-гуманітарної освіти на високому теоретичному рівні, остаточно сформувавши свідомого громадянина нашої держави та гідного члена людської спільноти. Навіть предмети інваріативної складової надають цю можливість. Це – «Основи правознавства» із поглибленим вивченням, «Філософія» та «Людина і світ». Одночасно учні вивчають «Основи демократії», спецкурс, покликаний завершити виховання сучасної людини, особистості, що має глибокі переконання у непереможності загальнолюдських цінностей та демократичного суспільства.

Таким чином, в НВК створена гнучка система профільної правової та економічної освіти, що є реакцією на потреби часу та відповідає інтересам учнів, батьків та суспільства в цілому. Правильність обраного курсу підкріплюється кількістю випускників, що стають студентами вузів за правовими й економічними спеціальностями.

Сподіваємось, що реалізація нової Концепції профільної освіти, яка почне здійснюватись аж 2018 року, не залишиться знов на папері та не зруйнує ту систему, яка склалася майже стихійно, а навпаки - удосконалить її та доведе до логічного завершення.

Література

1. Профільна школа розширює можливості учня [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://osvita.ua/school/manage/reform/37406/.

2. Про затвердження нової редакції Концепції профільного навчання у старшій школі : Наказ МОН № 854 від 11.09.09 року.

3. Державний стандарт базової і повної середньої освіти : Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392.

4. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року : Указ Президента України № 344/2013 від 25.06.13 року.

5. Про затвердження Концепції профільного навчання у старшій школі : Наказ Міністерства освіти і науки України № 1456 від 21 жовтня 2013 року.

6. Гузик М. Профільне навчання: як організувати, не зруйнувавши школу. Ч. 1 / Гузик М. – К. : Ред. загальнопед. газ., 2005. – (Б-ка «Шк. світу»).

7. Ми – громадяни України : навчальний посібник з громадянської освіти 9(10) клас / За ред. О.І.Пометун. – К. : Нова доба, 2001.

8. Де починаються права людини: уроки історії і сучасні підходи : Мультимед. навч.-метод. посіб. для вчителів загальноосвітніх навчальних закладів / Автор-упор. О. Войтенко. – К. : Майстер книг, 2013.

9. Хом’як О. Профільна освіта – поділ на «еліту» та «масу»? / Хом’як О. // Режим доступу до статті: http://www.wz.lviv.ua/life/124113.

Алєйніков Ігор Анатолійович,

вчитель правознавства Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І – ІІ ступенів № 34 – економіко-правовий ліцей «Сучасник» – дитячо-юнацький центр Кіровоградської міської ради Кіровоградської області».

Баланенко В.В. Система допрофільної підготовки з хімії у загальноосвітньому навчальному закладі

Олександр — Wed, 08 Jan 2014 01:27:22 GMT

УДК 372.854

Система допрофільної підготовки з хімії у загальноосвітньому навчальному закладі

Вікторія Баланенко,

вчитель хімії, загальноосвітня школа І-ІІІ степенів № 13

Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

У статті досліджується проблема індивідуалізації навчального процесу в загальноосвітньому навчальному закладі. Визначено основні завдання та принципи допрофільного навчання. Запропоновано форми та методи організації навчально-виховного процесу під час викладання хімії, можливість формування хімічних знань, умінь та навичок у школярів в умовах допрофільної диференціації.

Ключові слова: допрофільне навчання, курси за вибором, факультативи, індивідуалізація навчання.

The author has analyzed the problem of individualization of the educational process in secondary schools. The main tasks and principles of pre profile study. The author has proposed forms and methods of the educational process in the teaching of chemistry, the possibility of chemical knowledge and skills of students in terms of pre profile differentiation.

Keywords: pre profile studies, elective courses, electives, individualization of study.

Тенденції розвитку сучасної освіти та закони ринку зумовлюють необхідність розробки нових підходів до освіти. Тривалий час суспільство вважало, що кращою є школа, де дають якісні знання. Сьогодні думка дещо інша: школа повинна навчити дитину навчатися впродовж всього життя, виробити навички до самонавчання, забезпечити практичну орієнтованість знань і засвоєння знань як фундаменту життєвої поведінки кожної людини. Через самопізнання дитина має розвинути свої таланти, щоб самореалізуватися у дорослому житті [1].

Концепція модернізації сучасної освіти передбачає введення профільного навчання в старшій школі. Основна ідея оновлення освіти полягає в тому, що навчання має стати більш індивідуалізованим, функціональним та ефективним.

Серед шкільних предметів хімія займає своє особливе місце. Основи

хімії – це система загальних знань про елементи, речовини, процеси їх перетворень і методи їх пізнання, побудована на базі провідних ідей, теорій і досягнень хімічної науки. Відповідно до принципів дидактики формулюються загальні цілі навчання хімії, обираються методи і засоби розв’язання навчальних завдань. Важливою особливістю навчання хімії в профільній школі є тлумачення її як загальнокультурної цінності й інструменту пізнання навколишнього світу і самого себе. Профільне навчання за своєю ідеєю передбачає суттєве посилення самостійної пізнавальної і практичної діяльності учнів з використанням активних методів навчання [2].

Успішна реалізація профільного навчання неможлива без якісної допрофільної підготовки, яка покликана створити умови для професійної орієнтації учнів,сприяти усвідомленому вибору ними напряму профільного навчання у старшій школі.

Згідно з Концепцією профільного навчання в Україні допрофільна підготовка має здійснюватися через уже відомі і перевірені на ефективність форми: факультативи, предметні гуртки, студії, секції, учнівські наукові товариства, МАН, предметні олімпіади тощо. Для засвоєння змісту підвищеної складності для учнів з гнучким мисленням, окрім традиційних (предметні олімпіади, науково-практичні конференції), застосовуються ще й нові – турніри, конкурси, фестивалі тощо. Це сприяє розвитку природних здібностей, формуванню творчої особистості, орієнтації учнів на певний предметний профіль. Учні можуть виконувати групові та індивідуальні проекти, проводити міні-дослідження. Це збагатить уявлення школярів про професійний світ хімії та дасть змогу об’єктивно, без примусу, на основі правдивої та доступної інформації оцінити власні можливості вивчати хімію на профільному рівні. Важливо, щоб учні, проектуючи власний життєвий шлях, усвідомлювали необхідність хімічної освіти навіть у тому разі, якщо він не буде безпосередньо пов'язаний із хімічним виробництвом чи хімічною наукою.

Профільне та допрофільне навчання слід розглядати як один із напрямків реалізації особистісно зорієнтованої стратегії освіти. Саме такий підхід можна здійснити, скориставшись технологією проблемного навчання.

Проблемне навчання пронизує весь курс хімії, особливо в профільній школі, де більшість уроків можна інтенсифікувати через постановку й вирішення проблемних завдань. Учням пропонується проблема, яку вони розглядають з позицій оптимістів, реалістів або песимістів. На уроці здійснюються організаційні заходи, ставиться певна проблема: наприклад, відкриття радіоактивності і його наслідки з позитивної і негативної точки зору, а потім кожна команда відповідно до своєї назви «Оптимісти», «Реалісти», «Песимісти» повинна розглянути аспекти цієї проблеми.

У загальноосвітніх навчальних закладах засвоєння навчальної інформації відбувається ефективніше у випадку використання вчителем нетрадиційних (неординарних) форм навчання, інтерактивних методів, які стимулюють учня до активної діяльності. Це сучасні типи уроків: «урок брейн-ринг», «урок-аукціон», «урок-бенефіс», «урок-казка», «урок-подорож» тощо. Застосування таких форм вимагає від учителя нетрадиційного творчого конструювання уроків, добору наочності, методів створення сприятливого до творчості емоційного настрою. Інтерактивні методи навчальної діяльності учнів щодо засвоєння навчального матеріалу – це змістовні дискусії, диспути, винахідництво, експертно-навчальна діяльність тощо – сприяють розвитку уяви учнів, легшому і швидшому усвідомленню ними нового змісту, вияву ініціативи у розв’язанні поставлених завдань, а вчителю за розкутих умов уроку виявити типологічні групи учнів, щодо рівнів засвоєння змісту та галузей інтересів.

У системі допрофільної підготовки необхідно максимально використовувати потенціал регіону проживання учнів. Зокрема, варто у 5-8-х класах проводити якомога більше екскурсій та дослідницьких експедицій з метою початкового ознайомлення учнів з екологією рідного краю, збиранням проб ґрунтів, води , снігу для досліджень та ін.. У процесі такої діяльності вони розширюють свій досвід, набувають додаткових знань з географії, історії, біології.

Для досягнення основних цілей у своїй роботі я дотримуюсь наступних принципи навчання:

1 . Створення мотивації вивчення предмету.

2 . Принцип мінімуму.

3 . Контроль засвоєння на кожному занятті.

4 . Використання навчальних алгоритмів.

5 . Якісна система оцінювання знань.

Особливого значення я надаю створенню позитивної мотивації вивчення хімії, тобто змісту навчання хімії. Тут на перше місце виходить проблема відбору змісту матеріалу з предмету. Широко використовую у своїй роботі сучасні методи і прийоми, елементи сучасних педагогічних технологій:

- технологія проблемного навчання;

- технологія різнорівневого навчання;

- технологія ігрового навчання;

- інформаційно-комунікаційні технології;

- технології інтегративного навчання;

- проектні технології;

- освітня рефлексія учнів.

Важливо, що учні отримують можливість самореалізовуватися, і це сприяє мотивації навчання. Центральною ланкою особистісно зорієнтованого та розвиваючого навчання можна вважати навчання на основі міжпредметних інтеграцій .

Під час роботи я використовую скоріше не запропоновані в літературі технології в повному обсязі, а їх деталі, допрацьовані відповідно з конкретними умовами. Головне, що повинні придбати школярі, виходячи зі школи, - не стільки власне знання хімії, скільки освоєння узагальнених видів навчальної діяльності. Якщо мій учень не пам'ятає напам'ять, наприклад, ступінь окиснення Нітрогену або Хрому, але вміє її прогнозувати, зв'язавши поняття «ступінь окислення» з електронною конфігурацією атома, положенням хімічного елемента в періодичній системі, я за нього спокійна, він, безсумнівно, навчився головному - мислити.

З метою реалізації елементів розвивального навчання на уроках я використовую різні методичні прийоми: ступеневий виклад нового матеріалу, складання і потім використання наочних схем - конспектів, робота за алгоритмами, за технологічними картами.

Позитивний досвід навчання, а також розвиток комунікативної компетенції учнів, досягається при впровадженні в освітній процес елементів проблемного, частково - пошукового, модельного методу навчання.

Організовуючи самостійне творче здійснення процесу пізнання, використовую метод проектів, який завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів, передбачає вирішення якоїсь проблеми і спрямований на отримання результату. На уроках, можливе використання евристичних і дослідницьких методів, які можуть бути реалізовані у вигляді проблемних лекцій, дискусій (семінарів), самостійних робіт учнів дослідницького, творчого характеру, що включають виконання дослідів, конструювання приладів, виготовлення моделей, що відображають будову речовин, побудову схем, розв’язок розрахункових і експериментальних задач. Хімічний експеримент може мати форму практикумів, які дозволяють проводити дослідження, що підтверджують вивчені теоретичні положення, виконання дослідів по розпізнаванню, отриманню та вивченню властивостей речовин і т.д.

На мій погляд, розвиваючи пізнавальний інтерес, необхідно звертатися до історії науки, становлення наукових теорій (алхімії, флогістону, теорії горіння , уявлення про будову атома). Інакше, вчитель підносить готові факти, не пояснюючи їх походження, як поганий математик, що змусив своїх учнів зубрити напам'ять всі відповіді в кінці задачника, не показуючи їм самих завдань.

Враховуючи специфіку мислення дітей, залучаю відомості з літературних творів, з історії. Вдалі приклади творчих завдань проблемного, інтегративного характеру знаходжу в збірниках творчих завдань сучасних педагогів. Пропонуючи творче завдання інтегративного характеру, здійснюю зв'язок з різними областями знань і людської діяльності: хімією, біологією, історією, літературою, географією і т.д.

З великим інтересом учні включаються в пошук помилок в літературних творах, обговорення уривків з науково-популярних книг, підручників минулих років. Вважаю, що кожен учень повинен мати можливість підвищити свій творчий потенціал, проявити себе в самостійній діяльності з урахуванням індивідуальних здібностей і схильностей. Тому пропоную найрізноманітніші теми і форми для творчої роботи. Це можуть бути такі завдання (індивідуальні та групові), як, наприклад, підготувати доповідь, реферат, написати статтю, знайти потрібну до уроку інформацію в Інтернеті. Учні працюють індивідуально або створюють творчі групи по 2-3 особи. У таких групах робота розподіляється між школярами . Наприклад, один учасник такої творчої групи бере на себе реферативну частину роботи, а інший виконує комп'ютерну презентацію по цій темі.

Організація проблемно-пошукової діяльності потребує роботи з додатковою навчальною та науково-популярною літературою, різноманітними довідниками, допомагає виробляти вміння виокремлювати у тексті головне від другорядного, складати план, знаходити проблему, стимулює розвиток творчих здібностей учнів. Це робить уроки більш пізнавальними, емоційно насиченими, практично важливими.

Вивчення хімії неможливо без експерименту. Майже всі знамениті хіміки, за їх власними розповідями, з дитинства любили ставити хімічні досліди, можливо, саме через це вони і присвятили своє життя хімії. Вдалий експеримент, виконаний своїми руками і побачений своїми очима, може принести велику користь.

Виконуючи хімічні досліди, учні дізнаються про індивідуальну природу речовин, встановлюють взаємозв'язки між будовою речовин та їх властивостями. Особливу увагу в своїй роботі я приділяю проблемному експерименту, систематичне застосування якого дозволяє досягати реальних результатів у розвитку творчих здібностей школярів. Це дає прекрасну можливість організувати евристичну діяльність учнів. Для того щоб лабораторна робота не пройшла безслідно, я супроводжую експеримент яскравими цитатами з художньої та науково-популярної літератури, фактами з життя вчених .

Є багато захоплюючих, цікавих і повчальних дослідів, що не приховують у собі загрози, вони практичні і красиві. Захоплення хімією починається з проведення дослідів. Як, напевно, кожен вчитель, за час своєї роботи в школі я зібрала своєрідну колекцію цікавих, наочних, простих у виконанні дослідів, що виконуються з використанням реактивів з аптеки, господарського чи продуктового магазину. Такий, часом несподіваний, експеримент допомагає мені розширити кругозір своїх учнів, розвинути їх пізнавальний інтерес, допитливість.

У нашій школі у 7-9 класах ведуться уроки хімії та біології , а також курси за вибором, факультативи («Цікава хімія», «Хімія в побуті»), роль яких доповнити і поглибити досліджуваний матеріал. Специфіка курсів та факультативів дозволяє приділяти належну увагу формуванню не тільки теоретичних знань, але і практичних умінь, знайти можливість проводити не просто традиційний експеримент, а й організувати роботи творчого характеру. Так, при вивченні теми «Види природних вод» в цьому навчальному році ми провели дослідження чистоти води з місцевих резервуарів (на вміст мікроорганізмів). Робота лягла в основу дослідницького проекту.

Введення курсів та факультативів для допрофільного навчання в 7-9 класах загальноосвітньої школи має вирішити важливу проблему: допомогти дитині визначитися з майбутнім профілем, а, в кінцевому рахунку, і майбутньою професією.

Роботу з допрофільного навчання я будую таким чином, щоб ознайомити учнів з методами пізнання природи, сформувати і розвинути креативні здібності школярів, інтерес до хімії, необхідні в житті навички безпечного поводження з речовинами, виховати ціннісне ставлення до природи, і звичайно, до свого здоров'я.

Вважаю, що заняття факультативів та курсів за вибором не повинні дублювати уроки хімії ні за змістом, ні тим більше за формою проведення. Їх особливість полягає в насиченості активною діяльністю учнів: самостійною роботою з об'єктами вивчення, творчими завданнями, лабораторним експериментом.

При роботі в 7-9 класах беру за основу індуктивний спосіб вивчення матеріалу, максимально використовуючи спостереження учнів, їх життєвий досвід, а також інформацію, отриману при прочитанні науково-популярної, художньої літератури, при перегляді різних телепередач.

Реалізація завдань профільної та допрофільної освіти можлива за наявності відповідної матеріальної бази. Проблеми фінансового забезпечення освіти, у тому числі і нових навчальних планів з хімії, розроблені недостатньо. Тому, я використовую мультимедійні комп’ютерні підручники, віртуальні

лабораторії, які мають низку цінних переваг, особливо в умовах школи, де є недостатнє забезпечення хімічного кабінету необхідним обладнанням. Протягом останніх років я успішно використовую не лише досліди з «Віртуальної лабораторії» та «Відкритої хімії», а й програми для моделювання із «Chem office». Учні із задоволенням складають комп’ютерні програми для діагностики, контролю та корекції рівня власної навченості з окремих тем курсу хімії. Комп’ютерні моделі хімічної лабораторії спонукають учнів експериментувати і отримувати задоволення від власних відкриттів.

Використання сучасного комп’ютерного забезпечення у шкільній хімічній освіті, не знижуючи роль вчителя, сприяє підвищенню якості знань, реалізації творчого потенціалу учнів. Поряд з цим, зауважу, що комп’ютерні технології не можуть повноцінно замінити класичні форми хімічної освіти за повнотою сприйняття учнями інформації.

У кабінеті хімії є додаткова література з підготовки учнів до ЗНО, збірники для абітурієнтів. Накопичено дидактичний матеріал, на кожен стіл роздруковані опорні конспекти з основних тем хімії та методичні рекомендації для проведення практичних і лабораторних робіт.

Допрофільна підготовка природно пов'язана з роботою з обдарованими дітьми. Учитель повинен приділяти цим учням особливу увагу. Для цього, при підготовці до уроку окремі завдання заготовлюю для сильних учнів (особливо на контрольних і перевірочних роботах).

Висновки. Таким чином, основними умовами впровадження в практику профільного та допрофільного навчання з хімії є:

- відбір змісту з урахуванням інтересів та потреб усіх учасників освітнього процесу, в першу чергу учнів;

- включення до змісту хімічної освіти варіативної складової у вигляді

додаткової хімічної інформації (курсів за вибором, факультативів);

- створення системи психологічного забезпечення;

- розробка якісного змістовно-методичного забезпечення навчального процесу, зокрема, його експериментальної частини;

- забезпечення високого рівня організації

Отже, профільне та до профільне навчання хімії потребує і робить можливим використання специфічних форм та методів навчання. Невід’ємною складовою є виконання кожним учнем індивідуальної роботи творчого характеру. При їх виконанні поряд з реферуванням літературних джерел, теоретичним розв’язанням задач, використовуються спостереження, проведення експериментів, лабораторних дослідів.

Список використаних джерел

1. Василенко Н.В. Організація профільного навчання в школі: нормативно-правове забезпечення, методичні рекомендації, досвід організації / Н.В.Василенко. – Х. : Вид.група «Основа», 2010. – 160 с.

2. Максимов О. С. Методика викладання хімії : практикум : навч. посіб./ О.С.Максимов. – К. : Вища шк., 2004. – 167 с.

3. Муравлева О.И. Инновационные технологии обучения, реализуемые в практике учителей химии [Електронний ресурс] / О. И. Муравлева. – Режим доступу :http://festival.1september.ru/articles/513604/.

4. Сазоненко Г.С. Педагогічні технології / Г.С.Сазоненко // Шкільнийсвіт. – К., 2009. – 128 с.

5. Червонная О.С. Интеграция как средство внедрения новых педагогических технологий [Електронний ресурс] / О.С.Червонная. – Режим доступу: http://festival.1september.ru/articles/100263/.

Баланенко Вікторія Вікторівна. І кваліфікаційна категорія. Загальноосвітня школа І-ІІІ ступені № 13 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області, вчитель хімії

Бірюкова О.С. Дидактичний аспект здійснення допрофільного навчання на прикладі викладання німецької мови як другої іноземної

Олександр — Wed, 08 Jan 2014 01:25:49 GMT

УДК 372.881.111.22

Дидактичний аспект здійснення допрофільного навчання на прикладі викладання німецької мови як другої іноземної

Олена Бірюкова,

вчитель німецької мови. Спеціалізована загальноосвітня школа № 6

Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

У статті аналізується проблема навчання другої іноземної мови з урахуванням явища мультилінгвізму, уточнюються принципи навчання другої іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах.

Ключові слова: мультилінгвізм, загальноосвітні навчальні заклади, принципи навчання, друга іноземна мова.

In this article the problem of the second foreign language teaching in terms of multilingualism is analyzed, the principles of the second foreign language teaching in secondary school are defined.

Key words: multilingualism, secondary schools, teaching principles, the second foreign language.

Аналіз наукових джерел засвідчив відсутність цілісних системних досліджень дидактичних засад профільного навчання не лише шкіл сільської місцевості, а й профільного навчання взагалі. Його вивчали здебільшого при висвітленні загальних теоретичних питань диференціації навчання вітчизняні дидакти О.І. Бугайов, М.І. Бурда, М.П. Гузик, О.К. Корсакова, С.П. Логачевська, Т.А. Логвіна-Бик, П.І. Сікорський; російські дослідники С.Г. Броневщук, В.М. Монахов, В.А. Орлов, А.А. Пінський, В.В. Фірсов; білоруські науковці Н.Г. Огурцов, Г.М. Бунтовська, Л.М. Рожина, Н.О. Циркун, а також естонські (І.Е. Унт, Х.Й. Лійметс та ін.), німецькі (J.Bastian, A.Combe, H.Gudjons та ін.), англійські (P. Gordon, R. Aldrich, D. Dean, G. Walford та ін.), американські (L. Cremin, M. Curtis, Т. O’Brien та ін.) дослідники. Це свідчить про спільний інтерес учених багатьох країн світу до проблеми диференціації навчання, а отже, і профільної освіти молоді, оскільки диференціація навчання є підґрунтям забезпечення його профільності.

Важливим кроком у розв’язанні проблеми стали праці В.В. Гузєєва, С.Н. Рягіна, О.Я. Савченко, де розкриваються особливості проектування змісту профільного навчання в старшій школі на основі введення Державного стандарту; С.У. Гончаренка, Ю.І. Мальованого, В.А. Орлова, А.В. Хуторського, у яких висвітлюються теоретико-методичні питання профільного навчання; М.І. Бурди, Г.В. Дорофєєва, А.А. Пінського, що розкривають співвідношення базової і профільної підготовки; Н.О. Аніскіної, Ю.І. Діка, А.Ж. Жафярова, Ю.М. Колягіна, П.С. Лернера з використання технічних засобів і телекомунікаційних технологій у практичній організації певних профілів навчання.

Профільне навчання розуміється як вид диференційованого навчання. Воно ґрунтується на філософському вченні про людину як біосоціальну істоту, суб’єкта розвитку матеріальної і духовної культури на Землі. Теоретичною основою концепції виступають особистісно-соціальний, диференційовано-діяльнісний, аксіологічний підходи, теорія вивчення і моделювання складних систем і об’єктів.

Цьогорічним п’ятикласникам доведеться носити у портфелі на кілька підручників більше. За новими державними стандартами, поряд з англійською з нового навчального року в українських школах запроваджується для обов’язкового вивчення друга іноземна мова. За словами міністра освіти та науки Дмитра Табачника, більше 52 відсотків учнів п’ятих класів обрали для вивчення саме німецьку мову. Російську мову обрали трохи більше 23 відсотків, французьку – 14, польську – 1,6 та іспанську – 1,2 відсотка школярів.

Такий інтерес до вивчення німецької мови обумовлений перспективами навчання за кордоном, зокрема у Німеччині, вважає керівниця Київського центру тестування німецького мовного тесту TestDaF при Національному педагогічному університеті імені Драгоманова Світлана Іваненко. За її словами, нині отримати освіту у Німеччині воліють дедалі більше українських випускників, але для цього потрібен високий рівень володіння німецькою мовою.

У процесі вивчення німецької як другої іноземної в умовах контактування трьох (української, англійської та німецької), а інколи і чотирьох (української, англійської, німецької та російської) мов виникають як негативні для набуття мовного досвіду проблеми інтерференції рідної та першої іноземної мови, так і можливості для позитивного перенесення здобутого мовного досвіду на нову іноземну мову.

Як свідчить практика навчання німецької мови на базі англійської, успішному оволодінню другою мовою на початковому етапі сприяють такі лінгвістичні особливості:

- генетична спорідненість німецької та англійської мов;

- латинська спорідненість;

- спільні моменти у вимові;

- наявність спільного пласту лексики германського походження;

- аналогічні граматичні явища, близькі за структурою та значенням;

- схожі мовленнєві зразки, що вивчаються на початковому рівні.

При вивченні німецької мови як другої враховуємо, що:

1. Англійська й німецька як германські мови споріднені в багатьох аспектах. Насамперед це простежується у лексиці, особливо на початковому етапі, де можна помітити багато відповідностей та очевидний зв'язок між німецькою та англійською мовами. До того ж є багато інтернаціоналізмів, здебільшого греко-латинського походження, які трапляються в обох мовах.

2. Учні відповідальніше поставляться до процесу навчання, а це робить ефективним застосування на уроках інтерактивних форм роботи. З досвіду вивчення першої іноземної мови учні мають свою стратегію запам'я-товування лексичних одиниць, яку вони використовують для вивчення другої іноземної мови.

3. Для вивчення другої іноземної мови, як правило, виділяється менше часу, ніж для першої. Це означає, що темп заняття має бути вищим (більше навчального матеріалу за урок, коротші пояснення, інтенсивніша робота із вправами). Цьому значно сприяє порівняння та обговорення мовних явищ, схожих в обох мовах.

4. На заняттях першої іноземної мови учні ознайомилися з можливими формами вправ і мають певний досвід, який можна використати під час вивчення другої мови. Тому вчителю німецької мови дуже корисно знати, які форми і методи навчання застосовувалися на уроках англійської мови.

5. Завдання і вправи мають бути орієнтовані насамперед на порівняння та обговорення аналогій і розбіжностей, мета яких — встановити зв'язки між рідною мовою, першою іноземною та другою іноземною.

6. Свідомо застосовувати набуті знання з англійської мови під час вивчення німецької означає розуміти новий елемент німецької мови (слово чи структуру речення), користуючись «ага»-ефектом («AhaEffekt»).

7. Дослідження психології пам'яті свідчать, що нове лише тоді добре запам'ятовується, якщо його можна пов'язати з чимось уже відомим у нашій свідомості. У вивченні іноземної мови це стосується насамперед словникового запасу: дуже неефективно вивчати нову лексику, зазубрюючи слова без використання контексту.

Вправи і завдання у навчальній ситуації «німецька мова після англійської» розробляються з урахуванням певних засад. При вивченні другої іноземної мови можна використати різні способи запам'ятовування [4, с. 15-21].

1. Візуальна опора.

Використовуються малюнки або фотографії, підписані двома мовами.

Так, можна семантизувати лексику до тем: «Квартира», «Місто», «Тварини», «Рослини», «Клімат», «Погода», «Транспортні засоби», «Продукти», «Страви», «Напої», «Покупки», «Магазини», «Родинні стосунки», «Зовнішність», «Одяг», «Гігієна», «Хвороби», «Розміщення і рух у просторі», «Школа і навчання», «Навчальні предмети», «Театр», «Концерт», «Кіно», «Спорт», «Радіо», «Телебачення», «Преса» тощо.

2. Упорядкування схем

Загальні поняття часто утворюють системи відомі учням з рідної мови, які допомагають паралельно семантизувати лексику в двох мовах.

Прикладами німецько-англійських відповідників можуть бути: числа, сторони горизонту, міри довжини, ваги, часу, пори року, дні тижня, пори доби, кольори.

3. Протилежне значення

Пари слів із протилежним значенням, як свідчить досвід, запам'ятовуються легше, ніж коли слова вивчаються окремо. Розуміння лексичних одиниць здійснюється з допомогою робочих кроків.

Робочі кроки, за яких усі наявні знання про мову під час порівняння систематизуються та активізуються, значною мірою сприяють розвитку «відчуття мови» і, завдяки цьому, підготовці до вивчення кожної наступної мови. Такі робочі кроки учні можуть виконувати й самостійно. Вчитель при цьому задає тему або показує малюнок.

1. Учні занотовують німецькі слова, які вони вже знають.

2. Шукають у словнику англійські відповідники й записують їх.

3. Порівнюють англійські та німецькі слова, встановлюють, які з них схожі і легко зрозумілі, які відрізняються.

4. Складають таблицю.

5. Порівнюють англійські та німецькі слова зі словами рідної мови.

Робочі кроки виконуються спочатку індивідуально, у парах або групах, а потім результати обговорюються на пленумі, порівнюються, за потреби коригуються, робляться висновки. Отже, учні впродовж певного часу можуть створити свій особистий багатомовний словник у малюнках. Активне застосування лексики (від розуміння до висловлювання.) Спочатку відбувається інтенсивне тренування вимови.

Вправи, які можна запропонувати на цьому рівні:

а) читання вголос текстів, які містять нову лексику;

б) складання невеликих діалогів із новою лексикою.

Активне застосування лексики (від розуміння до письма.) Обговорюється правильне написання німецьких слів.

Вправи для тренування правильної орфографії вивчених слів:

а) заповнити пропуски в тексті новою лексикою;

б) диктанти для заповнення пропусків.

В англійській та німецькій мовах є слова, які подібні за звучанням або написанням, проте мають різне значення і тому можуть бути неправильно вжиті або неправильно розпізнані.

Граматичні аналогії можна проводити в процесі вивчення німецької мови як, наприклад:

- створення простого речення. Наприклад: Ich bin Mascha. I am Masha.

- часові форми (перфект з дієсловом haben). Наприклад: Perfekt= haben + PartizipII (звичайно, не забувати і про відмінності, що в цьому випадку стосується Perfektз дієсловом sein) Perfect= have + ParticipleII

- сильні/ слабкі дієслова

- наказовий спосіб

- модальність. Наприклад: must/müssen, can/ können, haben + zu +Infinitiv/ have+ to+ Infinitive;

- вживання інфінітива з часткою «zu»і без неї;

- майбутній час. Наприклад: І will go / Ich werde gehen.

Вивчення двох іноземних мов (англійської та німецької) дає унікальну можливість проводити бінарні уроки. Їхньою метою є порівняння двох культур, тобто формування країнознавчої компетенції, розвиток аналітичних здібностей в учнів, вироблення та розвиток навичок так званого «переключення» з однієї іноземної мови на іншу, чого не можна досягнути при вивченні тільки однієї іноземної мови. Елементи театралізації дають змогу зробити урок емоційно насиченим, цікавим для дітей. Залежно від рівня знань учнів можливе використання адаптованих текстів для аудіювання (читання) або неадаптованих автентичних текстів. Граматичні конструкції для опрацювання обираються залежно від теми, рівня знань учнів, мети уроку. Відповідно може змінюватись і структура уроку.

Німецькі слова, близькі за формою та значенням до слів рідної мови. Вони у своїй більшості є інтернаціональними, але в англійській мові їм відповідають слова іншого кореня:

Нім. Укр.

Die Bibliothek бібліотека

Die Möbel меблі

Das Ziel ціль

У процесі вивчення німецької мови на базі першої англійської основними є такі принципи:

1. Навчання німецької мови здійснюється за допомогою звуків через усі види мовленнєвої діяльності.

2. Навчання другої іноземної мови здійснюється на порівнянні або протиставленні фонетики, лексики, граматики рідної мови, першої та другої іноземної мов. Важливо спиратися на знання і досвід, набуті при вивченні першої іноземної мови, а також враховувати знання рідної мови.

3. Важливу роль під час навчання німецької мови відіграє оволодіння граматикою. У зв’язку з цим фонетичний аспект мовлення має засвоюватися безпосередньо у практичній діяльності під час оволодіння тематичним лексичним і граматичним матеріалом. Згідно з комунікативним підходом до навчання, новий мовний матеріал (лексичний і граматичний) подається у певному контексті, а вже потім активізується в усному і писемному мовленні за допомогою відповідних вправ і завдань.

Вибір тем, ситуацій і країнознавчої інформації має здійснюватися за певними критеріями, матеріал повинен:

- бути цікавим для учнів і пробуджувати в них інтерес;

- бути актуальним, різноманітним, типовим і суспільно значущим не лише для країн, мова яких вивчається як друга іноземна, а й для України;

- бути цінним і важливим для теперішнього і майбутнього життя учнів;

- висвітлювати різноманітні аспекти життя людей (насамперед підлітків і молоді) в країнах, мова яких вивчається як друга іноземна мова; і не тільки вміщувати факти та інформацію, а й сприяти формуванню в учнів відповідного ставлення до них;

- сприяти формуванню в учнів комунікативної та міжкультурної компетенцій, подаватися з додержанням порівняльного принципу та акцентуванням уваги не стільки на відмінностях, скільки на різноманітності країн, мова яких вивчається як друга іноземна; відбиратися з додержанням принципу концентричності, тобто повторюваності тем на різних етапах навчання. Причому навчальна інформація поглиблюється і ускладнюється і може по-різному комбінуватися відповідно до вікових особливостей та життєвого і навчального досвіду учнів.

Отже, у процесі навчання німецької мови як другої іноземної учень розширює свій кругозір за рахунок залучення до мовного середовища носіїв цієї мови, до їх духовної спадщини, способам досягнення міжкультурного взаєморозуміння. Крім того, він навчається пояснювати (на базовому рівні) їх спосіб життя/поведінки. При цьому в свідомості учня здійснюється синтез знань як про специфіку рідної культури, культури першої і другої іноземних мов, так і про спільність знань про культуру та комунікації. Іноземні мови у свідомості учнів тісно пов'язані між собою. Це стосується як знань про елементи і структуру рідної мови та першої іноземної, так і досвіду вивчення іноземних мов.

Учень повинен не тільки отримати уявлення про нову для нього країну, стиль і спосіб життя, а й усвідомити спільність і відмінність різних національних культур і на цій основі рефлексувати власні культурні цінності при критичному і водночас позитивному ставленні до культури німецькомовного народу.

Література

1. Berger, Maria Cristina und Golucci, Alfredo. Übungsvorschläge für „Deutsch nach Englisch"//Deutsch als zweite Fremdsprache.-№2, 2005.-S.22-25.

2. Deutsch als zweite Fremdsprache : Fernstudieneinheit 26 / [ G. Neuner, B. Hufeisen, A. Kursisa u. a.]. – Kassel – München : Langenscheidt, 2009. – 174 S.

3. Hufeisen, Britta. Deutsch als zweite Fremdsprache // Deutsch als zweite Fremdsprache. - №2, 2006. – S.52-53

4. Neuner, Gerhard. Deutsch nach Englisch. Übungen und Aufgaben für den Anfangsunterricht // Deutsch als zweite Fremdsprache. - №3, 2006. – S.15-21

5. Барышников Н. В. Методика обучения второму иностранному языку в школе / Н.В.Барышников. – М. : Просвещение, 2003. – 159 с.

6. Бим И.Л. Концепция обучения второму иностранному языку (немецкому на базе английского) : учебное пособие / И.Л.Бим – Обнинск : Титул, 2001. – 48 с.

7. Гальскова Н.Д. Теория обучения иностранным языкам: Лингводидактика и методика: Учеб. пособие для студ. лингв. ун-тов и фак. ин. яз. высш. пед. учеб. заведений / Н.Д.Гальскова, Н.И.Гез. – М. : Академия, 2004. – 336 с.

8. Гапонова С.В. Взаємопов'язане навчання видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання іноземної мови / С.В.Гапонова // Іноземні мови. – 2009. – № 2. – С. 13–16.

9. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. – К. : Ленвіт, 2003. – 273 с.

Бірюкова Олена Станіславівна. Спеціаліст І категорії. Вчитель німецької мови. Спеціалізована загальноосвітня школа № 6 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

Бондар О.В., Єфіменко І.О. Особливості здійснення допрофільного і профільного навчання з спеціалізації «Кухар»

Олександр — Wed, 08 Jan 2014 01:23:37 GMT

УДК 373.4.024.61

Особливості здійснення допрофільного

і профільного навчання з спеціалізації «Кухар»

Ольга Бондар,

заступник директора з навчально-виховної роботи,

Ірина Єфіменко,

вчитель технологічного профілю, спеціалізація «Кухар»

Комунального закладу Навчально-виховне об'єднання № 33 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»

У статті розглянуто особливості профільного навчання в умовах основної школи, висвітлено форми організації профільного навчання та розкрито дидактичний аспект здійснення допрофільного і профільного навчання.

Ключові слова: профільне навчання, форми організації профільного та допрофільного навчання, дидактичні етапи уроку.

In the article considered the features of the specialized study in terms of basic education schools, highlighted forms of specialized education and revealed didactic aspect of the implementation of pre specialized and specialized studies .

Keywords: specialized education, forms of organization pre specialized and specialized studies, didactic stages of the lesson.

У нових соцiально-полiтичних та економічних умовах першочергового значення набуває проблема вдосконалення національної системи освіти, спрямованої на розвиток талантів, розумових i фізичних здібностей людини як особистості та найвищої цiнностi суспільства. Пріоритетним завданням реформування й модернізації освіти в Україні визначено організацію профільного навчання в загальноосвітній школі. Профілізація є основою успішної соціалізації особистості, тому що спрямована на гуманізацію освіти, задоволення освітніх потреб, поширення індивідуалізації та диференціації в навчанні, упровадження інформаційних технологій і педагогічних інновацій, здійснення неперервної професійної освіти.

Проблема профільного навчання старшокласників, напрями його розвитку окреслені в основних державних документах про освіту в Україні: Державній національній програмі «Освіта. Україна ХХІ століття» (1993 р.); законах України: «Про освіту» (1991 р.), «Про загальну середню освіту» (1999 р.); «Концепції загальної середньої освіти» (12-річна школа) (2001 р.); «Національній доктрині розвитку освіти» (2002 р.); «Концепції профільного навчання в старшій школі» (2003 р.) та інших [7].

Аналіз наукових праць засвідчив, що вітчизняними та зарубіжними науковцями досліджено різні аспекти профілізації загальноосвітньої школи. Цю проблему вивчали в процесі висвітлення загальних теоретичних питань диференціації навчання вітчизняні дидакти Н. М. Бібік, М .І. Бурда, В. І. Кизенко, С. П. Логачевська, Л. І. Покроєва, А. П. Самодрин; російські дослідники П. С. Лернер, В. М. Монахов, В. А. Орлов, А. А. Пінський, А. В. Хуторський.

Профільне навчання у психологічних особливостях розглядається у дослідженнях В. М. Алфімова, Л. І. Божович, В. В. Давидова, С. Д. Максименка [6], С. Л. Рубінштейна, Е. П. Ямбурга.

Досвід реалізації зарубіжного профільного навчання проаналізовано у працях Н. М. Воскресенської, О. І. Локшиної, Н. В. Семергей, М. І. Сметанського, І. І. Сотніченко, О. Л. Сидоренко [9].

Вагомим внеском у розроблення організаційних засад профільного навчання в загальноосвітній школі державної форми власності стали праці І. Л. Лікарчука (вивчається елективне профільне навчання), А. О. Остапенка, А. Ю. Скопіна (розкривається різновіковий розподіл профілів), І. В. Фролова (аналізується внутрішньокласна профільна диференціація), А. В. Макарчук, Н. К. Райсвіха (характеризується дистанційне профільне навчання) тощо [2].

Аналіз теоретичних джерел вітчизняних і зарубіжних учених дозволяє виділити, потреби, які стримують розвиток профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів:

– потреба в електронно – комп’ютерному забезпеченні профільного навчання в умовах загальноосвітніх навчальних закладів;

– потреба в науково-методичному забезпеченні профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах;

– вимоги вищих навчальних закладів щодо якості освіти майбутніх абітурієнтів.

Мета профільного навчання в школі – задоволення освітніх та професійних потреб учнів та розвиток їхніх здібностей у певній галузі пізнавальної та практичної діяльності. Завдання , що ми ставимо перед собою : задоволення освітніх потреб учнів, розвиток їхньої творчої самостійності, формування ціннісних орієнтацій, створення умов для подальшої професійної підготовки, вибору професії. Форми організації навчальної діяльності : поглиблене вивчення предмету.

Згідно з Концепцією профільного навчання у старшій школі профільне навчання – це вид диференційованого навчання, при якому враховуються освітні потреби, нахили та здібності учня і створюються умови для навчання старшокласників згідно з їх професійним самовизначенням [5].

Сучасний старшокласник прагне знати не тільки те, які знання йому треба засвоїти, яких навичок набути, а й навіщо це йому знадобиться в подальшому житті. Профілювання саме й орієнтоване на індивідуалізацію навчання і соціалізацію учнів з урахуванням реальних потреб ринку праці. Саме тому, в 1995р. в нашому закладі почалося впровадження трудового профільного навчання. Згідно з результатами діагностики учнів, учителів і батьків, рішенням педагогічної ради було організовано спеціалізовані 10 і 11 класи за профілем «Кухарська справа». Для жителів нашого мікрорайону така форма організації навчання в закладі ІІІ ступеню – дуже зручна, адже це дало змогу кільком десяткам наших випускників влаштуватися на роботу в сферу обслуговування. Особливо цінним це виявилося для юнаків, які йшли до лав Збройних сил маючи певну спеціальність. В закладі створено необхідну матеріально – технічну базу, яка систематично поновлюється.

Метою профільного навчання є забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя; виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства. Профільне навчання спрямоване на набуття старшокласниками навичок самостійної науково – практичної, дослідницько – пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, творчих, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти [3].

Основними завданнями профільного навчання є створення умов для пізнавальної діяльності учнів. Одна з найважливіших із них – забезпечення наочності навчання.

У практиці роботи вчителів трудового навчання навіть у кризовій ситуації щодо матеріально – технічного забезпечення освіти використовують велику кількість наочних засобів, бо без них неможливо розкрити зміст навчального матеріалу, створити в учнів необхідні уявлення, образи, розвивати їхні просторову уяву й технічне мислення, а також набути практичних навичок.

Це спонукає вчителів разом з учнями нашого закладу самостійно шукати шляхи поповнення навчально – матеріальної бази, створювати посібники, пристрої та обладнання в кабінет трудового навчання. .На уроках профільного трудового навчання учні навчаються не тільки готувати їжу, а і виготовлять макети с папье-маше: вареники; пельмені; натюрморт із фруктів. В рамках шкільного конкурсу «Кабінет року», кабінет «Кухарська справа» поповнився власноруч створеними стендами:

- квіткова клумба;

- овочеві шедеври;

- крупи та бобові;

- макаронні вироби;

- смачні рецепти;

- гороскоп «твоє меню».

Упровадження профільного навчання здійснюється на основі раціонального використання варіативної складової змісту освіти з урахуванням пізнавальних інтересів, освітніх запитів, індивідуальних особливостей, життєвих планів учнів, створення реальних умов для повноцінного розвитку кожного школяра, орієнтації навчального процесу на кожну окрему особистість.

Профільному навчанню в закладі передує допрофільна підготовка для учнів 8 – 9-х класів. Саме в цьому віці (12 – 13 років) підлітки починають проявляти зацікавленість до вибору подальшої освітньої траєкторії, оволодівають навичками, які дозволяють їм оцінити свої здібності попередній вибір. Від цього вибору залежить успішність навчання в старших класах, підготовка до наступного ступеня освіти і майбутньої професійної діяльності. Чим правильніше учні зроблять вибір, тим менше розчарувань і труднощів буде в житті молодої людини.

Допрофільна підготовка – це підготовка і орієнтація не лише відносно вибору профілю, а й стосовно конкретного місця і форми продовження освіти [1].

Введення профільного навчання в закладі передбачає:

- наявність високого фахового й загального освітньо – культурного рівня вчителів;

- розробку нормативних документів;

- створення навчально – методичного забезпечення;

- оновлення матеріально – технічної бази;

- налагодження співпраці з позашкільними закладами (ліцей побутового обслуговування та ліцей сфери послуг).

Робочий навчальний план для 10-11 класів реалізує завдання для розвитку творчої обдарованості, озброює знаннями понад державний мінімум з обраного профілю (рис. 1).

Під час роботи у навчальній майстерні особливу увагу звертається на дотримання учнями правил безпечної роботи, виробничої санітарії й особистої гігієни, вчитель навчає їх тільки безпечних прийомів роботи, ознайомлює із заходами попередження травматизму.

Рис. 3.1 Структура профільного навчання в закладі

Відповідно до положення про державну підсумкову атестацію учні 11 класу складають державну підсумкову атестацію з предмету «Технології» [4].

Для уніфікації побудови сучасного уроку використовуються загальнодидактичні етапи уроку (організаційний; перевірки домашнього завдання; всебічної перевірки ступеню засвоєння змісту навчального матеріалу; підготовки до активного й свідомого засвоєння нового навчального матеріалу; засвоєння нового навчального матеріалу; перевірки розуміння й корекції засвоєння учнями нового навчального матеріалу та практичної частини; повідомлення підсумків уроку; інформації про домашнє завдання, інструктажу щодо його виконання), впровадження яких дозволять побудову дидактичних ланок уроку. Таким чином, установлення на кожному етапі уроку певної навчальної мети, порції змісту освіти, методу навчання і є власне формою організації навчально-пізнавальної діяльності –«певним дидактичним квантом», дидактичною ланкою уроку.

На уроках профільного навчання спеціалізація «Кухар» застосовуються й інші форми організації навчання: лекції, семінарські заняття, диспути, екскурсії, практичні заняття тощо. Теоретична підготовка проводиться у таких формах: різні типи уроків, лекція, теоретичний семінар, практичний семінар, урок-конференція, лабораторно-практичне заняття, індивідуальні заняття з учнями, виконання учнями індивідуальних завдань (реферат, розрахункова робота, проект, випускна та проміжна етапна кваліфікаційна робота), навчальна та інші форми організації теоретичного і практичного навчання.

На уроках використовуються форми навчання, які залучають учнів до раціоналізаторства, творчого застосування знань розв‘язання виробничих завдань.

Необхідною умовою підготовки конкурентоспроможних фахівців, принципових, ініціативних, здатних до свідомої трудової соціальної діяльності, є використання активних форм навчально-пізнавальної роботи учнів («акваріум», «займи позицію», «мозковий штурм», групові та парні форми навчально-трудової діяльності учнів). Саме активізація процесу навчання забезпечує активну й самостійну теоретичну і практичну діяльність учнів у всіх ланках навчального процесу.

Абстрактність у навчанні, недостатнє дотримання дидактичних принципів наочності, свідомості й активності, механічне заучування навчального матеріалу без достатнього розуміння і вміння застосувати його на практиці приводять до формалізму у навчанні. Тому на уроках профільного трудового навчання «Кухар» вчитель застосовує демонстрації показу нових прийомів трудової діяльності з одночасним опитуванням учнів і пробне виконання ними нових прийомів, показаних вчителем.

На уроках профільного навчання використовуються проблемні питання; проблемні завдання; проблемна ситуація; проблемний виклад матеріалу. Під час застосування методу проблемного викладу вчитель повідомляє новий матеріал, а учні при цьому залучаються до активної розумової діяльності. Це здійснюється у формі лекції, розповіді, бесіди. Проблемність при цьому створюється за допомогою прийомів, мета яких – викликати в учнів зацікавленість розкриттям всього процесу виникнення і розв’язання проблем: прийом аналогій, пошук суперечностей, повідомлення історичних фактів тощо. Під час проблемного викладу матеріалу учні навчаються логіки наукового пізнання.

Вчителем профільного трудового навчання Єфіменко І. О., розроблені тематичні тести до розділів, що вивчаються.

При конструюванні тестів витримуються такі вимоги:

- зміст матеріалу, що перевіряється в процесі тестування, впорядкований за обсягом інформації, рівнем засвоювання, структурою знань;

- стислість за часом;

- наочність диференціюючої міри складності тестового завдання.

Завдання, що використовуються в тестах, поділяються на два типи:

- завдання з вільним складанням відповіді (відкриті завдання);

- завдання з наданими відповідями (закриті завдання).

Запитання в тесті розташовані в порядку поступового зростання складності.

Отже, профіль – головний чинник проектування навчально-виховного процесу в профільній школі, становить сукупність змістових елементів діяльності людини інтелектуального й прикладного характеру, забезпечує «потік» навчання «ремесло – технологія – наука».

Профорієнтаційна робота повинна служити одній меті – активізувати учня, сформувати у нього прагнення до самостійного вибору професії з урахуванням отриманих знань про себе, свої здібності і перспективи їх розвитку.

Список використаних джерел

1. Бібік Н. М. Проблема профільного навчання в педагогічній теорії практиці. / Н. М. Бібік // Профільне навчання: Теорія і практика : 3б. наук, праць за матеріалами методологічного семінару АПН України.– К. : Пед. преса, 2006. – c. 23–29.

2. Бурда М. І. Особистісна орієнтація змісту профільного навчання / М. І.Бурда // Профільне навчання: Теорія і практика: 36. наук. праць за матеріалами методолог. семінару АПН України. – К.: Пед.Преса, 2006. – с. 100–104.

3. Губачов О. Побудова структурно-функціональної моделі індивідуалізації допрофільної підготовки учнів основної школи: дидактичні аспекти / О. Губачов // Освіта і управління. – 2007. – Том 10. – N 1. – С. 57–62.

4. Державний стандарт базової і повної середньої освіти./ Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. N 24. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mon.gov.ua/education/average/drzh_stand.doc.

5. Концепція профільного навчання в старшій школі: за станом на 27 березня 2007 р. / Затверджено Рішенням колегії Міносвіти і науки України 25.09.2003 N 10/12-2. – [Електронний ресурс] . – Режим доступу: www.uazakon.com/document/fpart86/idx86618.htm.

6. Максименко С. Д. Психологічний супровід профільного навчання / С. Д. Максименко // Профільне навчання: Теорія і практика: 36. наук. праць за матеріалами методологічного семінару АПН України. – К. : Педагогічна преса, 2006. – С. 36–40.

7. Милерян Е. А. Психология формирования общетрудовых политехнических учений / Е. А. Милерян – М., «Педагогика», 1973. – 300 с.

8. Сидоренко О. Л. Профільна освіта і професійна орієнтація в школі взаємопов’язані складові соціалізації учнівської молоді / О. Л. Сидоренко // Профільне навчання: Теорія і практика : 36. наук. праць за матеріалами методолог. семінару АПН України. – К. : Педагогічна преса, 2006. – С. 85–89.

Повний текст статті (з рисунком): /bondar_ef1menko_02.01.doc

Бондар Ольга Вікторівна,

заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель математики, кваліфікаційна категорія вища, старший вчитель;

Єфіменко Ірина Олександрівна,

вчитель технологічного профілю, спеціалізація «Кухар».

Комунальний заклад «Навчально-виховне об’єднання № 33 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад Кіровоградської міської ради Кіровоградської області», заступник директора з навчально-виховної роботи.

Бондаренко С.Ю. Вивчення іноземної мови в умовах профілізації школи

Олександр — Wed, 08 Jan 2014 01:17:48 GMT

УДК 372.881.111.1

Вивчення іноземної мови в умовах профілізації школи

Світлана Бондаренко,

методист центру методичної та соціально-психологічної служби управління освіти Кіровоградської міської ради

У статті відображено основні віхи вітчизняного досвіду диференціювання змісту шкільної іншомовної освіти, починаючи з середини ХХ ст., та визначено передумови переходу до рівневого навчання іноземних мов у сучасній старшій профільній школі. Автор також надає рекомендацій щодо ефективної організації навчальної роботи з іноземних мов в профільних класах.

Ключові слова: профілізація школи, комунікативний підхід, особливості навчання, аудіо-візуальні засоби, творчі навички, аутентична музика, портфоліо.

The article outlines the milestones in the sphere of foreign languages curriculum differentiation beginning from the mid XX century and defines the main preconditions of introducing level education of foreign languages in the secondary schools of Ukraine. The author also provides recommendations for the effective organization of training in foreign languages in the specialized classes.

Key words: profiling school, communicative approach, features of learning audio-visual means, creative skills, authentic music, portfolio.

Профілізація старшої школи — один з пріоритетів модернізації освіти. Концепція профільного навчання в старшої загальноосвітній школі розроблена на виконання Закону України «Про загальну середню освіту», Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 №1717 «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст і структуру навчання». Вона ґрунтується на основних положеннях Концепції загальної середньої освіти і спрямована на реалізацію «Національної доктрини розвитку освіти України в XXI ст.». Основою всіх перетворень має стати реальне знання потенційних можливостей дітей, прогнозування потреб і моделей розвитку особистостей. Саме на цьому ґрунтується перехід на профільну школу, що створює значно кращі умови для диференційованого навчання через широке використання курсів за вибором, факультативів. Це забезпечить сприятливі умови для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів, для формування у школярів орієнтації на той чи інший вид майбутньої професійної діяльності. [3, с. 8]

Реалії сьогодення переконливо свідчать, що здобуття якісної освіти та престижної роботи неможливе без знання іноземної мови. На завершальному ступені навчання іноземної мови в 9-11 класах систематизується і узагальнюється мовленнєвий і комунікативний досвід школярів, набутий у 5-8 класах. На цьому етапі існують реальні дидактичні можливості для подальшого викладання іноземної мови шляхом профільної підготовки учнів засобами англійської мови, що сприятиме досягненню таких завдань навчання спілкування англійською мовою: розвитку комунікативної культури і соціокультурної освіченості школярів задля міжкультурного спілкування англійською мовою в соціально-побутовій, соціокультурній і навчально-професійній сферах; розвитку загальнокультурних умінь збирати, систематизувати різні види культурологічної та вузькогалузевої інформації, інтерпретувати і використовувати її при розв’язанні комунікативно-пізнавальних, пізнавально-пошукових та елементарних науково-дослідницьких завдань; навчанню основ етики дискусійного спілкування англійською мовою при обговоренні реалій в професійно орієнтованій сфері життя в англомовних та інших європейських країнах; поглибленню філософських знань школярів про варіативність англійської мови і особливості її функціонування в англомовних та інших країнах світу, про особливості побудови писемних та усних текстів, призначених для формального або неформального спілкування в соціально-побутовій, соціокультурній і професійно-навчальній сферах; навчанню школярів основ самооцінки рівня сформованості мовленнєвої, мовної і соціокультурної компетенції і розвитку потреб у мовленнєвій самоосвіті; ознайомленню школярів із міжнародними вимогами до рівня володіння англійською мовою як засобом інтернаціональної комунікації і взаємодії.

Профільне навчання з іноземних мов реалізується через навчально-методичне забезпечення профільного вивчення предметів. Викладання іноземних мов у профільній школі здійснюється за такими програмами: Програми для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови. Іноземні мови. 1-11 кл. (видавництво «Поліграфкнига», 2010 р.); Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні мови (рівень стандарту, академічний, профільний рівень) 10-11 кл. (видавництво «Поліграфкнига», 2010 р.); Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні мови. Програми для профільного навчання (курси за вибором, спецкурси) 10-11 кл. (видавництво «Навчальна книга», 2004 р.); навчальними посібниками, визначеними в інформаційних збірниках Міністерства освіти і науки України, як основних так і додаткових для використання в навчальному процесі. Для ефективнішого впровадження профільного навчання з іноземних мов у навчальний процес доцільно повністю використати додаткові години, виділені на поглиблене вивчення предметів, спецкурсів, факультативні, індивідуальні та групові заняття, реалізуючи їх у таких спецкурсах, як «Країнознавство», «Література», «Ділове мовлення», «Технічний переклад».

Аналіз досліджень за останнє десятиліття навчання іноземних мов у старшій профільній школі стало предметом інтенсивних досліджень вітчизняних і зарубіжних педагогів. Багато напрацювань у цій галузі пропонують російські методисти І. Л. Бім, М. Л. Вайсбурд, Н. П. Грачова, Л.А. Мілованова, А.В. Щепілова та ін. У своїх публікаціях вони розглядають питання передумов, цілей, принципів, змісту, форм, методів і технологій навчання іноземних мов у профільних класах. Результати їх наукових пошуків лягли в основу концепції і програм для навчання іноземних мов у російській профільній школі. Вимоги щодо розроблення авторських програм і курсів з іноземних мов у системі профільного навчання описані у роботах О. Г. Полякова, В. В. Сафонової, П. В. Сисоєва, О. М. Соловової. В Україні це питання також набуло актуальності і є предметом досліджень окремих науковців (Басай Н. П., Полонська Т. К., Редько В. Г. та ін.). Переважно основна увага дослідників зосереджена на особливостях організації профільного навчання іноземних мов. [9]

Існує низка загальних рекомендацій щодо ефективної організації навчальної роботи з іноземних мов в профільних класах. З цією метою слід: проводити профорієнтаційну роботу з учнями 5-9 класів (анкетування, групові та масові заходи, екскурсії, залучення науковців і фахівців з іноземних мов, батьків) з метою найбільш раннього вибору учнями галузі майбутньої професійної діяльності; профільну диференціацію навчання здійснювати за рахунок поглибленого вивчення навчальних дисциплін певного профілю; ситуації спілкування на уроках повинні поповнюватися ситуаціями професійного спілкування; робота над профільними текстами, дібраними вчителем, повинна спрямовуватись на здобуття змістової інформації в межах обраного профілю; в лексичний мінімум необхідно внести частину найбільш уживаної лексики з профільних текстів, в тому числі терміни із відповідних обраному профілю сфер спілкування; на уроках у профільних класах рекомендується використовувати доступні країнознавчі матеріали; опиратися на вивчену тематику навчального плану, узагальнюючи та розширюючи її, враховуючи інтереси учнів. Наприклад, говорячи про країну, мову якої ми вивчаємо, доцільно доповнювати знання учнів новими фактами з її історії та культури; ставити проблеми, які дають змогу порівняти культуру країни, мову якої вивчаємо, з культурою України; повторювати та систематизувати засвоєний лексико-граматичний матеріал, підключаючи до нього новий. Лексико-граматичний запас учнів поповнюється за рахунок мовних явищ, які є типовими для літературних, публіцистичних, функціональних текстів; використовувати сучасні технології навчання, наприклад, метод проектів, інтерактивні методи; використовувати комп’ютерне обладнання навчальних закладів для вивчення іноземних мов, мережу Інтернет; будувати навчальну діяльність учнів так, щоб вона відповідала формуванню головного – комунікативних мовленнєвих компетенцій, в основі яких повинні лежати навички оперування мовним матеріалом; при навчанні мовлення особливу увагу слід звертати на розвиток учнями спонтанних висловлювань. Розвиток непідготовленого мовлення здійснювати на основі комунікативних вправ, метою яких є формування вмінь творчого використання напрацьованого матеріалу; правильно пов’язувати усне і писемне мовлення; для активізації комунікативної діяльності учнів застосовувати раціональне поєднання різних форм організації діяльності учнів, фронтальної, парної, групової, індивідуальної; органічно поєднувати урок, домашню й позакласну роботу, сприяти розвитку в учнів самостійності, комунікативно-пізнавальної та соціальної активності; застосовувати диференційований та індивідуальний підхід до учнів при оволодінні мовним матеріалом; при організації роботи слід враховувати диференційований підхід, тобто в залежності від того, чи буде навчальний матеріал використовуватися в говорінні, чи служити основою для пізнавання при читанні та аудіюванні; чітко планувати опрацювання мовного матеріалу як на навчальний рік, так і на кожен урок зокрема. Усі види мовної діяльності (аудіювання, діалогічне та монологічне мовлення, читання й письмо) повинні поєднуватися та формуватися у комплексі [8, с. 22-23].

Сучасна концепція викладання іноземних мов в профільній школі базується на комунікативному підході. Окрім того, вміння учнів в говорінні, аудіюванні, читанні та письмі систематично розвиваються за допомогою широкого набору реалістичних видів навчальних завдань, які забезпечують максимум практичних можливостей для використання мови, що вивчається. Цей підхід вимагає відкритої атмосфери співпраці й активної участі учнів в процесі їх навчання на уроці [1]. Більшість дітей вивчає іноземну мову тому, що вони вірять, що це допоможе їм досягти певних результатів в майбутньому. Вони вбачають в іноземній мові засіб отримання роботи з більшою зарплатнею, вони хочуть подорожувати за кордоном, дізнатися більше про культуру інших націй або просто зустріти нових друзів. І хоча первинна мотивація учнів може бути досить сильною, згодом, під напругою вивчення нової мови з її складною вимовою, синтаксисом і вокабуляром, мотивація може зникнути. Без сильної мотивації учні ніколи не перейдуть від маніпулятивної до комунікативної стадії вивчення мови і ніколи не будуть розмовляти іноземною вільно.

Одним із засобів мотиваціі є використання аудіо-візуальних засобів. Перш за все, відео приносить носіїв мови в клас і допомагає вчителю надати додаткові моделі для відпрацювання вимови, інтонації і ритму [4,с.46-47].

Відео мотивує навчання завдяки цікавому сюжету і взаємодіям персонажів. Учні намагаються зрозуміти, про що йдеться і чим закінчиться сюжет. Аудіовізуалізація поліпшує навички сприйняття на слух: учні більше дізнаються з перегляду відео уривка (де слова супроводжуються мовою тіла), ніж з прослуховування того ж уривка на аудіокасеті. Воно стимулює розвиток непідготовленого мовлення, коли учні обговорюють сюжет.

Відео стимулює крос-культурне пізнання. Учням подобається порівнювати свою поведінку з поведінкою героїв фільму. Його можна використовувати для учнів з будь-яким рівнем володіння іноземною мовою.

Відео в класі, крім розваги, має іншу мету: його застосовують як знаряддя, що допоможе учням вивчити іноземну мову. Тому діти починають приймати активну участь у навчанні. Вони усвідомлюють певну мету перегляду фільму, зазвичай у формі певного завдання, яке допоможе їм зосередитись на змісті сюжету.

На уроках вивчення іноземної мови можна використати різні типи відео матеріалів: новини, документальні фільми, освітні відеокурси, рекламні ролики, мультфільми, і, звичайно, художні фільми. Звісно, існують певні критерії відбору: рівень мови, візуальна підтримка, цікавість сюжету і гнучкість (тобто існування можливості для трансферних видів роботи). Під час активного перегляду можна запропонувати учням спеціальні завдання, спрямовані на розвиток репродуктивних і творчих навичок.

Freeze Frame (Застигла картинка). У певний момент учитель натискає кнопку «Пауза» і отримує картинку на екрані. Усі види діяльності, які проводяться із звичайним малюнком, можна використати і тут: описати людей, зображених на екрані; ввести новий вокабуляр; зробити припущення про звички, стиль життя, економічний статус персонажів, судячи з їхнього одягу, фізичної форми тощо. Можна зупинити сюжет в ту хвилину, коли відбудеться щось дуже важливе або незвичайне, або герой готується щось сказати, і запропонувати дітям передбачити подальший розвиток подій. Можна зупинити стрічку, коли персонаж має дуже цікавий вираз обличчя, і запропонувати дітям написати невеличкий твір-роздум про емоційний стан головного героя в даний момент. Подібний вид роботи допомагає розвивати непідготовлене мовлення, практикувати непряму мову і навички письма.

Також Freeze Frame дуже корисна, якщо ми хочемо відпрацювати певний інтонаційний зразок або граматичну структуру чи ідіому, що зустрілися в фільмі. Sound Only (Тільки звук). Ця технологія включає в себе прослуховування саундтреку фільму. Учні слухають звуковий фон та діалоги і роблять припущення, що відбувається: хто і де ці люди, що вони роблять. Діти можуть також описати характер героїв, слухаючи їхні голоси. Silent Viewing (Мовчазний перегляд). Учні дивляться фрагмент без звуку, обговорюють події, героїв, їхні емоції і озвучують сюжет. Split Viewing (Розділений перегляд). Вчитель об’єднує клас в дві групи. Одна група дивиться відео фрагмент без звука, інша - слухає саундтрек фрагмента. Потім обидві групи реконструюють сюжет. Jigsaw Viewing (Перегляд-загадка). Клас також об’єднується у дві групи. Кожна група знає відмінну, але не повну версію історії. Щоб відтворити оригінальну версію, групи повинні поділитися інформацією. Normal Viewing (Нормальний перегляд). Зазвичай створюються завдання, сфокусовані на змісті сюжету. Після перегляду фільму, учні можуть створити рольову гру, що базується на сюжеті. Також відео-презентація дає чудову можливість організувати трансферні види діяльності: учні обговорюють власне життя, інтереси, звички, порівнюючи їх з життям героїв фільму.

Використання відео стимулює розвиток письмових навичок. Наприклад, після перегляду фільму діти можуть написати рев’ю, анотацію, самері, твір, сценарій, власний розвиток подій тощо [6]. Крім відео, на уроках іноземної мови необхідно використовувати аутентичну музику. Музичний фон допомагає створити певну атмосферу в класі, сконцентруватися на читанні або письмі. Слухаючи музику, учні можуть уявляти певні образи та сюжети і створювати власні історії. Є дуже багато цікавих завдань при роботі з піснями ("Blacked Out Words”, "Whose Line Is It?”, "Are You A Detective?”, "Unscramble Lines” etc):

1. Використовувати пісню як фонетичну зарядку на початку уроку. Пісня дозволяє вчителеві перейти від звуків рідної мови до звуків іноземної мови, тренуючи мовні органи й підготовляючи їх до більш складної артикуляції. Більшість пісень має форму діалогу. Це допомагає розвивати комунікативні особливості учнів. Оптимальне сполучення повторюваності й варіативності мовленнєвого матеріалу - така найважливіша умова навчання діалогічного мовлення. Велике значення має вміння почати розмову, використовуючи етикетні кліше. Добре відпрацьований, швидко й виразно представлений початок діалогу, що переходить від однієї теми до іншої, підвищує впевненість мовців у своїх силах та із самого початку налаштовує їх на емоційну мову. Такі назви діалогів добре запам'ятовуються й опрацьовуються.

2. Використовувати пісню для міцного закріплення лексичного й граматичного матеріалу. Пісня як один з видів мовного спілкування - засіб розширення лексичного запасу, тому що з її допомогою діти вивчають нові слова й вислови. У піснях уже знайома лексика зустрічається в новому контекстуальному оточенні, що допомагає її активізації. Тут є власні імена, поетичні слова, географічні назви, реалії країни, мова якої вивчається. Це сприяє розвитку в школярів почуття мови, допомагає довідатися її стилістичні особливості. За допомогою пісень краще засвоюються й активізуються граматичні конструкції. Пісні сприяють удосконалюванню навичок іншомовної вимови, розвитку музичного слуху. Розучування й використання коротких, нескладних по мелодійному малюнку пісень із частими повторами допомагає закріпити правильну артикуляцію й вимову звуків, правила фразового наголосу, особливості ритму.

3. Використовувати пісню як вид релаксації в середині або наприкінці уроку, коли учні втомилися або потрібна розрядка, що знімає напругу й відновлює їхню працездатність. [5]

У зв’язку з тим, що розвиткові писемного мовлення на сучасному етапі приділяється важливе значення, рекомендуємо наступним чином навчати написанню творчих робіт. Найбільш поширеним видом писемного мовлення є творча робота, як відображення навичок письма. Серед багатьох типів письмових творів найбільш поширені твори-роздуми, інтерв’ю, листи, есе, поетичні твори, художні твори, белетристика, особисті щоденники, коментарі, огляди новин тощо. Оскільки кожен твір – це системний виклад власних ідей та думок, то перед його написанням потрібно враховувати наступні два фактори: 1) перед початком написання в учня повинні бути певні ідеї; 2) учень повинен вміти поєднати ці ідеї і оформити їх так, щоб вийшло ефективне єдине ціле. Процес написання твору зазвичай складається з двох основних етапів: планування та власне написання.

Планування складається з наступних етапів:

1. Вибір та чітке окреслення теми. Якщо в назву входять 2-3 речення, слід прослідкувати, щоб всі вони були розкриті. Збір матеріалів – короткий запис всіх ідей, які будуть використані у творі.

2. Організація матеріалів. Планування. Слід згрупувати споріднені ідеї та розташувати групи в логічному порядку.

3. Складання плану. Добре складений план – це половина успішної роботи. Як правило, використовують два види плану – план твору і тези твору. В плані твору кожний пункт – це тема для обговорення на папері, це не речення. Тези твору дають детальніше, точніше значення кожного пункту, вони складаються з досить поширених речень. Маючи перед собою план, учень може писати початковий варіант творчої роботи.

Існують певні стратегії для поліпшення навичок розуміння тексту і письма. Ефективні письмові завдання дають учням змогу писати вільно і з певною метою для певної аудиторії. RAFTS можуть допомогти вчителеві визначити і використати елементи ефективних письмових завдань:

R - роль письменника - роль дозволяє письменнику визначитись з точкою зору і тоном.

А - аудиторія - нагадує, що письменник з кимось спілкується; допомагає визначити зміст і стиль.

F - формат письма - допомагає письменнику організувати ідеї і залучити умови формату, такі як листи, інтерв’ю і проблемні історії.

Т - тема чи предмет письма - допомагають письменнику зосередитись на основних ідеях.

S - сильні дієслова - направляють письменника на визначення мети письма. Сильні дієслова визначають, яку дію треба виконати: переконати, проаналізувати, передбачити, порівняти і протиставити, захистити, оцінити тощо.

Ось приклади деяких письмових завдань RAFTS, але треба пам’ятати, що всі вони базуються на екстенсивних попередніх видах діяльності: Ви - підліток і разом з іншими пілігримами подорожуєте на "Mayflower” до Америки. Після тяжкого і бурхливого переходу ви, нарешті, бачите землю. Опишіть ваші емоції, почуття, побоювання, очікування в своєму журналі. Ви - рекламний агент, який щойно отримав контракт на проведення медіа компанії з метою представлення нового продукту Best Even Cookie Company – шоколадно-горіхового печива. Назвіть продукт і визначте аудиторію. Складіть рекламне оголошення обсягом 1 сторінка, яке переконає цю аудиторію купувати продукт. Ви - Оуен МакКарті, бідний ірландський поет з освітою. Вас засудили до повішення за участь у Французсько-Ірландському повстанні 1798 року. Коли ви стоїте на площі в Дубліні із зашморгом на шиї, сержант запитує, чи хочете ви сказати останнє слово. У відчайдушній, але мужній промові захистить право Ірландії на незалежність перед ворожим натовпом глядачів.

Роль учня-письменника може бути будь-якою, починаючи з самого себе і закінчуючи неживим об’єктом. Аудиторію можна поділити на 6 основних категорій: однолітки, знайомі дорослі, незнайомі дорослі, молодші діти, уявні персонажі і специфічна аудиторія (музиканти, політики, тощо). Наступний список пропонує можливі формати:

Журнал або щоденник

Художня література

Інтерв’ю

Мемуари

Рекламні оголошення

Поліцейські папери

Газетна стаття

Промова

Зізнання

Лозунг

Словникова стаття

Протокол засідання

Сценарій

Листівка (флайер)

Монолог

Новини

Листи

Діалог

Поезія

Заповіт

Рев’ю

Пародія

Спостереження

CV тощо

Теми в свою чергу мусять бути відповідними (тобто треба брати до уваги вік, зрілість, здібності, досвід і зацікавленість письменника); стимулюючими (заохочуючими до пошуку відповідей, спостережень); інструктивними (тобто визначати обмеження, умови, очікуване виконання; заохочувати експериментування, оригінальне і критичне мислення; пропонувати можливість грати з ідеєю, мовою; робити відкриття). [11]

Дотримуючись наведених рекомендацій, вчитель іноземної мови забезпечить оновлення змісту навчання іноземних мов і змісту виховання засобами іноземної мови. Окремо хочеться звернути увагу на портфоліо учня профільної школи. Сьогодні у світі зростає розуміння того, що стандартна процедура іспиту, яка спирається, як правило, на тестування, не дозволяє відобразити численні вміння та навички, які необхідно формувати в учнів для забезпечення їх успішних життєвих і професійних стратегій після закінчення школи. Стандартизовані тести, що найчастіше використовуються, не можуть оцінити ні здібності учнів, ні вміння використовувати їх у реальних життєвих ситуаціях. Важливим інструментом подібних освітніх задач є портфель індивідуальних освітніх досягнень (портфоліо) учня.

Портфоліо є формою автентичного оцінювання освітніх результатів за продуктом, створеним учнями в ході навчальної, творчої, соціальної та інших видів діяльності. Отже, портфоліо відповідає цілям, задачам та ідеології практико-орієнтованого навчання. Суттєвого значення портфоліо надає плануванню та самооцінці учнів своїх освітніх результатів. Традиційне портфоліо являє собою підбір, колекцію робіт, метою якого є демонстрація освітніх досягнень учнів. Являючись, по суті, альтернативним способом оцінювання відносно до традиційних форм (тест, іспит). Портфоліо дозволяє вирішити такі основні завдання: простежити індивідуальний прогрес учня, досягнутий ним у процесі отримання освіти, причому поза прямим порівнянням з досягненнями інших учнів; оцінити освітні досягнення учнів і доповнити (замінити) результати тестування та інших традиційних форм контролю. У цьому випадку підсумковий документ портфоліо може розглядатись як аналог атестата, свідоцтва про результати тестування.

Повний текст статті: /bondarenko_05.01.doc

Бондаренко Світлана Юріївна, методист центру методичної та соціально-психологічної служби управління освіти Кіровоградської міської ради

Бузько В.Л. ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ФІЗИКИ У ВОСЬМОМУ КЛАСІ

Олександр — Wed, 08 Jan 2014 01:13:47 GMT

УДК 372.853

ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ФІЗИКИ У ВОСЬМОМУ КЛАСІ

Вікторія Бузько,

учитель фізики спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 6 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

У статті розглядається актуальна проблема допрофільної підготовки під час вивчення фізики. На конкретних прикладах показано можливість реалізації допрофільної підготовки учнів під час формування пізнавального інтересу у процесі вивчення курсу фізики 8-го класу.

Ключові слова: пізнавальний інтерес, допрофільна підготовка, вивчення фізики, теплові явища, експериментальні завдання.

FORMATION COGNITIVE INTEREST IN THE IMPLEMENTATION OF BEFORE PROFILE LEARNING WHILE STUDYING PHYSICS IN 8^TH GRADE

The article considers actual problem of before profile learning while studying physics. In the concrete examples shown the possibility implementing pre profile training of students in the formation of cognitive interest in the study of physics 8th grade.

Keywords: cognitive interest, of before profile learning, the study of physics, thermal phenomena, experimental task.

Постановка проблеми. Одним із найважливіших завдань сучасної загальноосвітньої школи є ґрунтовна підготовка учнів до свідомого вибору подальшої професійної діяльності. Тому, актуальність впровадження профільної школи полягає у тому, що профільна підготовка учнів передбачає створення умов для отримання учнями знань відповідно до їхнього професійного покликання. Допрофільна підготовка – це система педагогічної, психолого-педагогічної, інформаційної та організаційної діяльності, яка сприяє самовизначенню учнів старших класів основної школи щодо обрання ними профілюючих напрямків майбутнього навчання і широкої сфери подальшої професійної діяльності [6, с. 132]. За Концепцією профільного навчання, допрофільна підготовка – це компонент профільного навчання, який здійснюється в основній школі (8-9 класи) і покликаний повною мірою забезпечувати реалізацію інтересів, нахилів і здібностей учнів шляхом відповідних змін у завданнях, змісті й організації процесу навчання [7].

На наш погляд, першочерговим завданням допрофільної підготовки учнів з фізики є формування пізнавального інтересу до фізики як науки та шкільного предмета. Формування пізнавального інтересу до фізики є актуальною проблемою дидактики фізики у сучасній школі, оскільки рівень розвитку пізнавального інтересу сприяє підвищенню якості знань учнів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання сутності і особливості організації профільного навчання досліджували педагоги і психологи О. Бугайов, О. Кабардін, П. Лернер, Л. Липова та ін.; питання науково-методичного супровіду досліджували Н. Бібік, М. Бурда та ін.; проблеми формування готовності до вибору професії і майбутньої трудової діяльності присвячено праці Л. Буєвої, Г. Костюка, В. Моляко та ін.; організація допрофільного навчання в основній школі досліджувалась у працях Е. Аршанського, А. Пінського та ін.

Питання формування інтересу в учнів у процесі навчання вивчали відомі психологи та педагоги: В. Бондаревський, В. Іванов, А. Леонтьєв, А. Маркова, Н. Морозова, С. Рубінштейн, Г. Щукіна та ін. Проблема формування пізнавальних інтересів особистості завжди була у центрі уваги психологів, педагогів, методистів, учителів-практиків. Проблему розвитку пізнавальних інтересів учнів у процесі вивчення шкільного курсу фізики досліджували вітчизняні науковці: П. Атаманчук, О. Бугайов, С. Величко, С. Гончаренко та ін.

Мета даної статті: на конкретних прикладах показати формування пізнавального інтересу до фізики у процесі реалізації допрофільної підготовки під час вивчення окремих тем курсу фізики 8-го класу.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до „Проекту концепції профільного навчання” „метою допрофільної підготовки є надання допомоги учневі в раціональному виборі майбутнього навчального профілю, створення сприятливих умов для його самовизначення і самореалізації, подальшого профільного навчання шляхом диференціації та індивідуалізації навчання в основній школі (8–9 класи)” [7]. У загальноосвітній школі гуманітарного напрямку, на наш погляд, є декілька способів організовувати допрофільну підготовку учнів під час вивчення фізики, зокрема, диференціація навчання під час вивчення курсу фізики у 8-му класі та інтеграція природничонаукових знань учнів (за відсутності курсів за вибором, факультативних курсів та інших форм реалізації допрофільної підготовки учнів, передбачених концепцією профільного навчання). На думку О. Бугайова, профільне навчання – тип диференціації та індивідуалізації навчання, за якого максимально враховуються інтереси, нахили та здібності учнів до певного виду діяльності [1, с. 9-10].

Розглянемо формування пізнавального інтересу учнів до фізики на прикладі вивчення розділу „Теплові явища”. У процесі вивчення фізики доцільно впроваджувати інтеграцію природничонаукових знань. Інтеграція фундаментальних та спеціальних знань з природничих дисциплін сприяє: формуванню узагальнених і систематичних знань, умінь і навичок з різних навчальних дисциплін і відповідних їм галузей наук; комплексній реалізації складових системи навчання і виховання особистості; формуванню загально навчальних умінь та навичок учнів; більш глибокому і міцному засвоєнню основних наукових понять з різних навчальних курсів; узгодженій діяльності учнів і викладачів, усуненню дублювання та економії часу, дотриманню принципу наступності уже під час першого концентру навчання фізики в основній школі [5, с. 211]. Під час вивчення розділу „Теплові явища” доцільно розглянути питання терморегуляції у живій природі (даний матеріал учні вивчають у курсі біології 9-го класу), зокрема терморегуляцію людини.

Розподіл теплових потоків всередині тіла визначається його структурними особливостями. Тканини, розташовані ближче до поверхні тіла, мають більш низьку температуру, ніж центральні. Найвищу температуру мають глибоко розташовані органи і тканини з інтенсивною теплопродукцією: серце, легені, головний мозок, органи черевної порожнини, глибокі м'язи кінцівок, де температура змінюється в межах 0,1°С. Ці органи складають температурне ядро тіла, яке оточене пойкілотермною оболонкою з поверхнево розташованих тканин.

А чи не ушкоджуються дихальні шляхи при швидкому глибокому вдиханню холодного повітря? Холодне повітря, проходячи через рот і трахею, швидко зігрівається, навіть якщо його температура нижче -25°С. Навіть при такій температурі повітря, пройшовши близько 5 см по носовому ходу, зігрівається до 15°С. Дуже холодне повітря, потрапляючи до носу, достатньо зігрівається, наближаючись до виходу з носового ходу; таким чином, відсутня небезпека травмування горла, трахеї або легенів (рис. 1) [3, с. 160]. Під час вивчення нового матеріалу із впровадженням інтеграції знань із фізики та біології у школярів формується стійкий пізнавальний інтерес до фізики за умови, що вони бачать і розуміють застосування набутих на уроках фізики знань до повсякденного життя. Деякі учні у гуманітарних загальноосвітніх закладах відчувають певні труднощі під час розв’язування задач у курсі фізики 8-го класу, тому варто використовувати задачі міжпредметного характеру, які б наочно показували і підтверджували взаємозв’язок фізики і біології, фізики і хімії, фізики і медицини та інше.

Як приклад, варто запропонувати учням розв’язати наступні задачі.

Задача № 1. Кошлата шубка дозволяє джмелям (рис. 2) збирати нектар і пилок навіть у північних широтах. Під таким одягом тіло джмеля при посиленій роботі м'язів нагрівається до 40 градусів. І чим північніше літає джміль, тим він більший і кошлатіший. У тропіках джмелів немає – перегріваються. Чому шубка рятує джмелів від замерзання?

Захисний покрив джмеля затримує конвекційні потоки, уповільнює тепловіддачу і випромінювання [3, с. 130].

Задача №2. Відповідно до загальноприйнятих гігієнічних норм людині необхідно щодня 80-100 г білків, 400-500 г вуглеводів, 80-100 г жирів, 20 г хлористого натрію, 0,1 г (без холіну), 0,5-1 г холіну. Калорійність раціону повинна покривати енергетичні витрати організму, які складають при помірній фізичній роботі приблизно 3000-3500 ккал. Яка енергія в Дж необхідна щодня людському організму? [3, с. 139]

Процес навчання фізики неможливий без експериментальних завдань, саме виконання учнями експериментальних завдань, якнайкраще сприяє формуванню та розвитку пізнавальних інтересів учнів. Експериментальні завдання сприяють підвищенню активності учнів, розвитку логічного мислення, привчають аналізувати явище, застосовувати набуті ними раніше теоретичні знання і практичні навички, отримані на уроках фізики; самостійне виконання експериментальних завдань сприяє формуванню умінь і навичок дослідницького характеру, розвитку творчих здібностей учнів [4, с. 89–92]. Тому гарним фундаментом допрофільної підготовки учнів є виконання експериментальних завдань інтегрованого характеру. Так, під час вивчення теми „Випаровування і конденсація” учням варто запропонувати виконати дослід, який вони виконували у процесі вивчення інтегрованого курсу природознавство у 5-му класі, але доповнити його додатковими запитаннями і вимогами.

Завдання № 1. Виявити випаровування води рослинами (дослід з конденсацією пари).

Мета: показати, що листя випаровує воду.

Обладнання: 2-3 тижневі рослини квасолі, вирощені в ґрунті або пробірках з водою, або кімнатні рослини плекрантус, пеларгонія, бегонія; електролампа, підвішена на штативі, для постановки досліду за відсутності прямого сонячного освітлення.

Для першого варіанту досліду: колба або пляшка з широкою горловиною на 125-300 см³, пластилін або вата і пінцет; штатив лабораторний або скляна банка на 0,35-0,5 л (або вазон з ґрунтом); картонний пакет (вазон) – підставка для пробірок. Для другого варіанту досліду: невеликий непошкоджений поліетиленовий пакет; нитки.

Для першого варіанту беруть листок відповідного розміру без ознак відмирання або пошкодження черешка. У квасолі видаляють все листя, окрім одного – дослідного. Не відокремлюючи лист від рослини, згортають його трубкою (вздовж центральної жилки) і обережно вводять у суху колбу разом з черешком, а для квасолі – із стеблом. Колбу закріплюють в лапці штатива або поміщають на банку (рис. 3), на вазон з ґрунтом. Колба повинна розташовуватися так, щоб вода, що збирається у ній, не могла витікати. Пробірку з рослиною закріплюють в лапці штатива або встановлюють у картонний вазон-стакан, у якому роблять вирізи для пробірок на різній висоті (рис. J. У досліді на рослинах квасолі, вирощених у ґрунті, вазон зручно поставити похило або покласти боком на стіл. Отвір колби закорковують пластиліном або щільно закривають ватяною пробкою, вводячи її обережно (щоб не надломити черешок або стебло) у горловину колби за допомогою пінцета. Ґрунт у вазоні рясно поливають водою кімнатної температури або злегка підігрітою.

Гарні результати – поява крапель, а потім і калюжі води у колбі – під лампою або на сонці отримують за 2-4 год. У тіні тривалість досліду 1-3 дні, при цьому може бути отримано лише запітніння стінки колби (без вільної води) і лише у разі закоркування колби пластиліном.

Другий варіант. Листя вводять у пакет з прозорої поліетиленової плівки, краї пакету акуратно збирають і прикріплюють нитками до міцного черешка кімнатної рослини або до стебла квасолі (рис. 4). Рослину поміщають біля лампи або на вікно з прямим сонячним освітленням. У цих умовах стінки пакету покриваються крапельками води через 2-4 год, а типове запітніння можна спостерігати впродовж уроку, якщо дослід поставлений поблизу відкритої кватирки. У тіні отримується лише запітніння пакету – за 1 день [2, с. 44]. У разі наявності терезів, учням доцільно запропонувати визначити масу води, що виділилася у колбу та кількість теплоти.

Даний дослід можна запропонувати учням в іншому аспекті. Наприклад, визначити експериментально, які фактори впливають на випаровування води кімнатними рослинами (площа листка, колір листка, „м’ясистість” листка).

Завдання № 2. Для проведення досліду учням можна запропонувати використати каланхое та оксаліс. Дослід доцільно проводити подалі від опалювальних приладів.

Прилади і матеріали: штатив, лапки, дві пластикові пляшки, скотч, ножиці, маркер, терези, каланхое, оксаліс.

1. Визначити масу кожної пляшки. Результати записати до таблиці.

2. Помістити листя кожної рослини в горловину пляшки. Заклеїти їх скотчем. Закріпити у штативі. Зачекати 5 днів.

3. Швидко від’єднати скотч та зважити масу пляшок за допомогою терезів. Дані записати до таблиці. Знайти різницю. Зробити висновки.

Результати подати у вигляді діаграм (рис. 5, рис. 6). Учні, виконуючи дані досліди роблять висновки, що найбільше випаровується води у рослин з великим м’ясистим листям, менше з малим і темним кольором.

Важливе значення для формування і розвитку пізнавального інтересу у процесі допрофільної підготовки у курсі фізики 8-го класу має позаурочна робота з фізики. У процесі проведення позаурочної роботи з фізики необхідно враховувати, що виконання учнями певних завдань у позаурочний час повинно ґрунтуватися на знаннях і вміннях, які учні отримали на уроках; всі форми позаурочної роботи з фізики покликані формувати і розвивати інтерес учнів до фізики, формувати у школярів потребу поглиблювати і розширювати свої знання, збільшувати контингент учнів, які б цікавилися фізикою як наукою та її практичним застосуванням. Серед форм роботи, які доцільно застосовувати в гуманітарних класах загальноосвітньої школи: інтелектуальні змагання з фізики (вікторина, морський бій, фізичний футбол), олімпіади різного рівня (шкільні, міські, обласні, всеукраїнські), інтернет-олімпіади („Відкрита природнича демонстрація”), Міжнародний інтерактивний природничий конкурс „Колосок”, Всеукраїнський фізичний конкурс „Левеня”, навчальні проекти, які виконуються учнями в позаурочний час.

Висновок. Аналіз методичних джерел і практики викладання фізики у загальноосвітній школі гуманітарного напрямку показав, що для формування пізнавального інтересу учнів під час вивчення фізики необхідно широко впроваджувати інтеграцію природничонаукових знань із суміжних дисциплін. Це дозволить підвищити рівень пізнавальних здібностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів до фізики в умовах профільного навчання і допрофільного навчання.

Література

1. Бугайов О. І. Диференціація навчання у загальноосвітній школі: методичні рекомендації / О. І. Бугайов. – К. : Освіта, 1992. – 32 с.

2. Бузько В. Л. Дидактичний матеріал для перевірки знань з природознавства. 5 клас : посібник для учнів / В. Л. Бузько; науковий редактор: проф. С. П. Величко. — Кіровоград : Ексклюзив-Систем, 2013. — 52 с.

3. Бузько В. Л. Дидактичний матеріал для перевірки знань з фізики. 8 клас : посібник для учнів / В. Л. Бузько; науковий редактор: проф. С. П. Величко. — Кіровоград : ФО-П Александрова М. В., 2012. — 184 с.

4. Бузько В. Л. Развитие познавательного интереса учащихся основной школы к физике путем использования разных видов учебной деятельности / В. Л. Бузько, С. П. Величко. // Актуальные проблемы естественных наук и их преподавания: материалы Международной научно-практической конференции, посвященной 100-летию МГУ имени А. А. Кулешова, 20-22 февраля 2013 г., г. Могилев, МГУ имени А. А. Кулешова. — Могилев : МГУ имени А. А. Кулешова, 2013. — 520 с. — С. 89-92.

5. Величко С. П. Формування пізнавального інтересу учнів загальноосвітніх шкіл під час вивчення окремих розділів курсу фізики / С. П. Величко, В. Л. Бузько. Том II. Упорядники: Хохлова Т. С., Хохлов В. О., Ступак Ю. О. — Международный научный журнал Acta Universitatis Pontica Euxinus. Специальный выпуск. — Дніпропетровськ – Варна, 2013. — 604 с. — С. 209-211.

6. Зеер Э. Ф. Профориентология. Учебное пособие для высшей школы / Э. Ф. Зеер, А. М. Павлова, Н. О. Садовникова – М. : Высшая школа, 2005. – 159 с.

7. Проект Концепції профільного навчання в старшій школі [Електронний ресурс] / — Режим доступу: http://mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1381224620/ — 29.12.2013.

Повний текст статті (з рисунками): /buzko_02.01.doc

Бузько Вікторія Леонідівна. Учитель вищої кваліфікаційної категорії, старший учитель, магістр педагогічної освіти, викладач фізики. Спеціалізована загальноосвітня школа I-III ступенів №6 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області.

Демешкевич В.А. Особливості психологічного супроводу профільного навчання в умовах загальноосвітнього навчального закладу

Олександр — Wed, 08 Jan 2014 01:12:07 GMT

УДК 371.21

Особливості психологічного супроводу профільного навчання в умовах загальноосвітнього навчального закладу

Володимир Демешкевич,

практичний психолог, загальноосвітня школа № 10 Кіровоградської

міської ради Кіровоградської області

У статті висвітлено основні аспекти реалізації психологічного супроводу допрофільної підготовки та профільного навчання учнів. Визначено структуру особистісної готовності старшокласників до профільного навчання, розроблено модель просвітницької діяльності працівників психологічної служби закладів освіти.

Ключові слова: допрофільна підготовка, профільне навчання, особистісна готовність, психофізіологічна, характерологічна, мотиваційна готовність.

The article highlights the key aspects of psychological support training and pre profile profile education students. The structure of personal readiness of high school students in the special education, a model of educational psychological service of employees of educational institutions.

Key words: preprofile training, specialized education, personal readiness, physiological, characterological, motivational readiness.

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розбудови національної системи освіти проблема організації профільного навчання в старшій загальноосвітній школі, розв’язання якої повинно забезпечити виконання Закону України "Про загальну середню освіту”, є особливо актуальною. Профілізація навчання створює сприятливі умови для врахування природних задатків та інтересів школярів, їх орієнтації на той чи інший вид майбутньої професійної діяльності. Відповідно до Концепції профільного навчання у старшій школі (наказ МОН України № 854 від 11.09.2009) важливу роль в організації допрофільного та профільного навчання відіграє психологічний супровід цього процесу [1]. У Концепції введено новий термін – "профільна орієнтація", що трактується як надання психолого-педагогічної допомоги учням у прийнятті рішення щодо вибору профілю навчання та створення умов для готовності підлітків до соціального, професійного і культурного самовизначення в цілому. В основі психологічного забезпечення допрофільної підготовки та профільного навчання передбачається найбільш раннє виявлення і розвиток здібностей, нахилів і потреб учнів, формування стійкої мотивації до навчання, сприяння свідомому вибору учнями галузі майбутньої професійної діяльності.

Аналіз досліджень і публікацій. Останнім часом організація профільного навчання привертає увагу багатьох науковців. Зокрема, питання професійного самовизначення і професійної орієнтації досліджували такі українські й російські вчені, як О. Вітковська, О. Дещенко; вибір профілю вивчали Н. Бібік, Н. Ладнушкіна, Л. Липова; зміст допрофільної підготовки у своїх працях аналізували І. Артюхова, Е. Мороз, О. Петунін, Л. Серебренников та ін. Теоретико-методологічні засади профільного навчання розробляли Н. Аніскіна, Н. Десятниченко, В. Кизенко, В. Крупник, Е. Полат, Н. Шиян та ін. Психологічні основи профільного навчання визначали П. Лернер, Г. Логінова, В. Огнев’юк, Ю. Рассадкін, Л. Філатова, Н. Харитонов та ін. Організаційні аспекти профілізації школи досліджували Н. Аніскіна, Б. Біляк, С. Волянська, С. Ковпак, Г. Москалик, Е. Огородников, С. Чиж та ін. Проблеми і перспективи розвитку профільного навчання в Україні та Росії вивчали В. Болотов, М. Віднічук, Г. Мемега, Т. Ремех, І. Щербо та ін. Структуру, особливості, проблеми і перспективи сільської профільної школи визначали А. Вифлеємський, Г. Іванюк, А. Остапенко та ін. [2, с. 3].

Завданнями нашої статті будуть: окреслення основних аспектів реалізації психологічного супроводу допрофільної підготовки та профільного навчання учнів; визначити структуру особистісної готовності старшокласників до профільного навчання; розробити модель просвітницької діяльності працівників соціально-психологічної служби закладів освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зазначені проблеми можуть бути вирішені за умови організації психологічного супроводу допрофільного та профільного навчання, формування особистісної готовності учнів до свідомого вибору майбутньої професії. Це можливо за умови реалізації низки заходів: активізації профорієнтаційної роботи з усіма учасниками навчально-виховного процесу (діагностика, надання професійної інформації та професійної консультації, просвітницька робота, організація екскурсій, зустрічей тощо); відбору дітей у профільні класи, класи з поглибленим вивченням певного предмета, що здійснюється практичним психологом. При цьому повинні використовуватись методики та завдання, погоджені центром практичної психології або методистом, який відповідає за функціонування психологічної служби району (міста); відстеження правильності обраного учнем напряму профілю навчання, предмета для поглибленого вивчення, виявлення та попередження психологічної та соціальної дезадаптації в умовах виникнення труднощів і стресів; забезпечення участі учнів у роботі МАН, предметних олімпіадах; уведення уроків, курсів за вибором, спецкурсів, факультативів, гуртків з психології "Світ професій", "Я і світ", "Основи вибору професії" тощо; залучення дітей до участі у роботі різноманітних шкільних секцій та гуртків, а також в позашкільних закладах освіти; розширення взаємодії закладів освіти з центрами зайнятості (ознайомлення із переліком професій, професіограмами та професіокартами, станом ринку праці регіону, професійно-технічними та вищими навчальними закладами), іншими установами та організаціями для проведення просвітницької роботи; удосконалення технології виявлення і розвитку здібностей учнів, створення найбільш оптимальних умов для їхнього навчання і виховання; організації системної роботи педагогічного колективу з проведення профорієнтаційної роботи з учнями, їх ознайомлення з основними психологічними чинниками, що визначають успішну діяльність людини у тій чи іншій сфері (психофізіологічні особливості, здібності, мотивація тощо), найважливішими вимогами професій типу "людина-людина", "людина-техніка", "людина-художній образ", "людина-природа", "людина-знакова система".

Практичний психолог закладу освіти реалізує важливий напрям психологічного супроводу допрофільного та профільного навчання – діагностування учнів з метою надання рекомендацій під час їх розподілу у класи за профілем. Разом із цим необхідно усвідомити, що науковий підхід вимагає дотримання всіх принципів проведення діагностування, а саме: довготривалості, комплексності, участі різних спеціалістів.

1. Принцип довготривалості. Виявлення здібностей, обдарувань дитини – процес довготривалий і вимагає системності. Жодна з ефективних методик, що використовується у визначенні здібностей, інтересів, спрямованості особистості, не може давати 100 % достовірного результату. Тому дослідження, що проводиться з метою відбору учнів до профільних класів, не може бути разовим.

2. Принцип комплексності. Діагностика має бути всебічною і комплексною. Крім рівня розвитку інтелектуальних здібностей, потрібно вивчати рівень розвитку творчих здібностей, соціального і фізичного розвитку тощо.

3. Принцип участі різних спеціалістів. У дослідженні повинні брати участь не тільки психологи, але і педагоги, батьки. Погляд на проблему має бути всебічним (за О. І. Савєнковим) [6].

Як зазначає В. Рибалко, особистісна готовність учня до профільного навчання має певну структуру, до якої відносяться такі її складові: психофізіологічна; інтелектуальна; мотиваційна; характерологічна; професійна готовність [5].

Психофізіологічна готовність базується на врахуванні природжених властивостей нервової системи, які є незмінними впродовж усього життя людини. Для визначення провідного типу темпераменту особистості використовуємо методику Г.Ю.Айзенка.

Б.Й.Цуканов, досліджуючи зв'язок типологічного статусу особистості та схильності до певного виду діяльності, визначив, що неправильний, неконгруентний вибір профілю навчання учнів впливає на виникнення у них психосоматичних відхилень та рекомендував такі профілі учням із різним типом темпераменту: холерики (переважає спрямованість у майбутнє) – проектно-конструкторський, технологічний, образотворчий, літературний, управлінський; сангвініки (переважає спрямованість у сьогодення – "тут і тепер") – транспортний, екологічний, побутово-обслуговуючий, естетичний, театральний; флегматики, меланхоліки (переважає спрямованість у минуле) – історичний, природничий, філософський, гуманітарний, театральний, народних ремесел [5].

Інтелектуальна готовність є чи не найважливішою серед інших видів особистісної готовності учнів до профільного навчання. Тому вияв інтелектуальних здібностей необхідний в опануванні будь-якого профілю, в навчанні за кожним напрямом профільного і професійного навчання. Виявлення інтелектуальних здібностей учнів має важливе значення для вибору і змісту профільного навчання. Існують різні за своєю складністю методи виявлення інтелектуальних здібностей. У дослідженнях психологічного забезпечення профільного навчання школярів рекомендуємо використовувати тест структури інтелекту Р.Амтхауера (батарея із шести інтелектуальних тестів на визначення розуміння словесних зв'язків, математичних здібностей, абстрактного мислення (на геометричному матеріалі), розуміння механічних зв'язків, просторової уяви та субтест для встановлення абстрактного мислення), інтелектуальний тест Г.Ю.Айзенка, за допомогою якого визначається рівень розвитку інтелектуальних здібностей учня, методику КНОП-І (О.Яцишина), спрямовану на виявлення й оцінювання рівня розвитку точності й обсягу короткочасної наочно-образної пам’яті старшокласників, методику "Коректурна проба" С.Алфімова, застосування якої дає змогу оцінити концентрацію уваги учнів. З метою дослідження пізнавальних потреб учнів можна використовувати метод спостереження, в якому експертами можуть бути батьки учнів, класний керівник, педагогічні працівники.

Відмінною від інтелектуальної є освітня готовність старшокласників, яку В. Рибалка називає едукаційною або життєвою. Рівень знань учнів із різних навчальних предметів також є одним із критеріїв відбору дітей до класів за різними профілями. Для здійснення зрізу знань учнів радимо використовувати карту досягнень учнів за період навчанні у школі, яка включає академічні оцінки учня та оцінювання його пізнавальної діяльності на позаурочних, позашкільних заняттях. Характерологічна готовність старшокласника у виборі та опануванні профільного навчання включає врахування наявних рис характеру учня, оскільки процес і результат цього етапу професійного самовизначення істотно залежать від ставлень учня до навколишнього світу, суспільства, людей, речей, до себе, які визнаються як сталі і водночас як такі, що можуть поступово змінюватись, а також від індивідуально-психологічних властивостей особистості школяра. Тому доцільно виявляти провідні риси характеру учня у зіставленні з вимогами профільного навчання. Для діагностики характерологічних особливостей школяра рекомендуємо використовувати такі тести, як особистісний опитувальник для дітей Г.Ю.Айзенка та модифікований С.І.Подмазіним опитувальник А.Є.Лічко – К.Леонгарда для ідентифікації типів акцентуацій характеру в підлітків.

Мотиваційна готовність учня до профільного навчання є центральним видом готовності, оскільки стосується самосвідомості як "ядра" особистості. Виявлення мотиваційної готовності учня до профільного навчання може здійснюватись за допомогою методики визначення спонукань особистості, які призводять до вибору професії (опитувальник Л.Лучко "Ваша майбутня професія"). Важливим є і такий компонент, як самопізнання, що включає процеси самоаналізу, синтетичного порівняння особистісних якостей з вимогами профілю і професії, самооцінки відповідності між ними, самоприйняття профілю для себе та самопрограмування своїх дій щодо вибору і опанування профілем. Важливою умовою мотивації учня до певного профілю навчання є рефлексивна готовність, сутність якої полягає передусім у тому, що профільне навчання на всіх його етапах реалізується переважно на основі самостійної активності юної особистості, яка в широкому сенсі і визначається як рефлексивна діяльність. Компонентами останньої є потреба і мотиви самоусвідомлення, самопізнання, самореалізації, самоорганізації, самовиховання, емоційні компоненти самосвідомості саме в контексті профільного навчання. Адже учень має усвідомити себе суб'єктом профільного навчання, тобто ініціатором, організатором, реалізатором, від якого залежить успіх здійснення такого навчання.

Для визначення певних орієнтирів щодо готовності учня до профільного самоусвідомлення доцільно використовувати "Опитувальник самоставлення", розроблений В.В.Століним.

Професійна готовність включає профільні і професійні інтереси, нахили старшокласника. Для діагностики професійної спрямованості використовуються такі методики:

– орієнтаційно-діагностичний опитувальник інтересів "ОДАНІ-2" (С.Я.Карпіловська та Б.О.Федоришин);

– методика самооцінки схильностей до різних типів професійної діяльності (М.Волков);

– методика визначення інтересів та спрямованості до майбутньої професійної діяльності (опитувальник "Професійних переваг" Б.Басса);

– опитувальник Д.Голланда (ОПС) за модифікацією стимульного матеріалу В.В. инявськиого, О.О.Яцишина;

– орієнтаційно-діагностична анкета інтересів (ОДАНІ-2) С.Я. Карпіловської і Б.О.Федоришина;

– анкета інтересів А.Є.Голомштока і О.І.Мєшковської.

З метою уточнення самовизначення учнів щодо таких напрямів і профілів, як соціально-гуманітарний (іноземні мови, історико-філологічний, історико-правознавчий профілі тощо) радимо використовувати додаткові методики, такі, як відомий метод визначення комунікативних і організаторських здібностей (КОС-2), розроблений у профорієнтаційних цілях В.В.Синявським і Б.О.Федоришиним та інші.

Просвітницька робота практичного психолога з учнями щодо визначення та вибору певного профілю навчання здійснюється за такими етапами: початковий, пізнавально-пошуковий і визначальний.

І. Початковий етап розпочинається з емоційно-образного (діти старшого дошкільного віку). У цей час відбувається формування позитивного ставлення до світу професій, до людей праці. На цій стадії діти ознайомлені з професіями лише за назвами і деякими зовнішніми ознаками (форма одягу, манери поведінки, оцінка інших людей).

Пропедевтичний (1-4 класи): ознайомлення дітей у процесі навчальної, позакласної та позашкільної роботи з найпоширенішими професіями, виховання позитивного ставлення до різних видів трудової і професійної діяльності, розвиток інтересу до пізнання себе як особистості, формування початкових загальнотрудових умінь і навичок, здатності до взаємодії з іншими людьми у процесі діяльності. Результатом етапу є сформоване у молодших школярів ставлення до себе, суспільства і професійної діяльності.

ІІ. Пізнавально-пошуковий етап також складається з кількох періодів. Перший – пошуково-зондуючий (5-7 класи), – під час якого відбувається формування професійної спрямованості за умови усвідомлення інтересів, здібностей, цінностей, які пов’язані з вибором професії і свого місця у суспільстві. На цьому етапі в учнів можуть мати вияв раптові зміни в інтересах, що викликане істотним підйомом пізнавальної активності в цьому віці. Однак саме на цьому етапі можуть виникнути інтереси, які вплинуть на вибір професійної діяльності. У цей час відбувається формування ціннісних орієнтацій, мотивації самопізнання, налаштування на власну активність у професійному самовизначенні та оволодінні професійною діяльністю; систематичне ознайомлення з професіями у навчально-виховному процесі; формування вмінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної професійної спрямованості; консультування щодо вибору профілю подальшої освіти, форм трудової підготовки.

Період формування професійної свідомості (8-9 класи) трактується як час формування особистісного сенсу вибору професії, уміння співвідносити суспільні цілі вибору сфери діяльності зі своїми ідеалами, уявлення про цінності зі своїми можливостями. На цьому етапі відповідно до Концепції профільного навчання в старшій школі учень повинен реально сформулювати для себе завдання вибору майбутньої діяльності з урахуванням наявного психологічного і психофізіологічного ресурсів. Предмети за вибіром у цих класах покликані сприяти формуванню у школярів стійких інтересів, допомогти їм у виборі профільного навчання в 10-11 класах. Посилена увага повинна приділятися виробленню у школярів бажання до постійного навчання. Профорієнтаційна робота з ними планується з урахуванням можливості продовження освіти у професійно-технічних, середніх спеціальних навчальних закладах чи у середніх загальноосвітніх школах.

ІІІ. Визначальний етап – період уточнення соціально-професійного статусу (10-11 класи). У цей час формуються знання, уміння у визначеній сфері трудової діяльності. На зазначеному етапі в сучасній системі загальної середньої освіти старшокласники, які вибрали профіль навчання чи опанували (за бажанням) професією, уточнюють відповідність своїх професійно важливих та інших якостей, стану здоров’я вимогам професійної діяльності, що обирається.

У просвітницькій роботі з учнями практичний психолог здійснює таке:

– навчає науковим основам вибору професії, класифікаційним ознакам професії, вимогам професій до людини, основним професійно важливим якостям, правилам вибору професії;

– сприяє оволодінню методиками самопізнання, самооцінки; забезпечує розвиток індивідуальних професійно важливих якостей;

– формує вміння порівнювати вимоги, необхідні для здобуття конкретної професії, із власними можливостями та кон'юнктурою ринку праці;

– консультує учнів щодо вибору професії та вищого або професійно-технічного навчального закладу;

– проводить професійний відбір для випускників загальноосвітніх навчально-виховних закладів.

Результатом просвітницької діяльності практичного психолога є сформованість особистісно значущого сенсу вибору професії, певної професійної спрямованості, професійне самовизначення учнів, готовність до зміни професійної спрямованості та переорієнтації на суміжні професії, на інші види діяльності відповідно до індивідуальних особливостей учнів та результатів профвідбору.

Значне місце в супроводі допрофільного та профільного навчання мають бесіди, які потрібно присвячувати ознайомленню з якоюсь однією професією, із групою споріднених професій, питанням значимості правильного вибору для людини. При цьому тематика бесід повинна відповідати віковим особливостям школярів і охоплювати коло питань, що цікавлять власне учнів.

Проблема активізації школярів у професійному самовизначенні є, перш за все, питанням розвитку їх як активних суб'єктів навчальної, трудової діяльності і спілкування. Перед практичним психологом стоїть завдання активізувати самопізнання школярами своїх індивідуальних особливостей; розвивати функцію самооцінювання у зіставленні уявлення про самого себе з уявленням про необхідний рівень розвитку професійно важливих якостей у бажаній діяльності; розвивати в учнів прагнення до саморозвитку. Крім того, важливо навчити школярів аналізувати ситуацію, що склалася в період вибору професії, і виділяти умови, що можуть змінюватися.

Висновки і перспективи подальших розвідок. Ураховуючи всі вищезазначені умови і фактори, робимо висновок, що перед практичним психологом стоїть важливе завдання: на основі всіх даних про особливості особистості (психофізіологічний стан, рівень домагань, мотиви, потреби, ціннісні орієнтації, рівень освітніх знань) допомогти молодій людині обрати такий профіль навчання, який буде відповідати її потребам, в якому вона зможе максимально реалізувати себе.

Виходячи зі специфіки проблем професійного самовизначення молоді, можна сказати, що основним носієм професійної інформації та осередком профорієнтаційної роботи є загальноосвітній навчальний заклад. Тому саме на практичного психолога покладається важливе завдання: виконуючи функції просвітителя (інформування педагогів та адміністрації за результатами реалізації різних програм психологічної роботи з дітьми; інформування за підсумками моніторингу освітніх програм і проектів; психологічна просвіта педагогів), консультанта (консультування педагогів із проблем навчання і виховання окремих дітей, учнівських колективів; із проблем спілкування з колегами і адміністрацією; із проблем професійного і особистого розвитку), експерта (методичне консультування педагогів; психологічна експертиза уроку, освітньої програми, позакласного заходу тощо в аспекті психологічних закономірностей розвитку і особливостей учнів; психологічна оцінка результатів моніторингів і діагностичних обстежень), менеджера (проведення психолого-педагогічних консиліумів; організаційно-діяльнісних, ділових і проектних ігор, семінарів із педагогічним колективом; організація і проведення міні-педрад з конкретної психолого-педагогічної проблеми; конфліктологічна робота), фасилітатора (сприяє процесам групової динаміки, полегшує контакти між членами групи у процесі обговорення або ухвалення рішення), тренера (психологічне навчання педагогів, батьків, учнів; проведення семінарів, тренінгів, повчальних ігор) та співавтора (спільні з педагогами розроблення і реалізація психолого-педагогічних програм і проектів; проектування освітнього середовища школи з управлінською командою і зацікавленими педагогами), допомогти молодій людині правильно обрати профіль навчання, визначитися щодо майбутньої професії, що сприятиме як розвитку кожної особистості, так і суспільства в цілому.

Література

1. Активні методи в роботі практичного психолога : навчальний посібник / [Долинська Л. В., Левченко М. В., Чепелєва Н. В., Уманець Л. І.]. – К. : УДПУ ім. М. П. Драгоманова, 1994. – 81 с.

2. Фаннінгер Л. П. Особливості профільного навчання в основній школі Австрії: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 – Загальна педагогіка та історія педагогіки / Людмила Павлівна Фанінгер. – Тернопіль, 2008. — 22 с.

3. Готовність учня до профільного навчання / упоряд. В.Рибалка; за заг. ред. С.Максименка, О.Главник. – К. : Мікрос-СВС, 2003. – 112 с.

4. Киричук В.О. Система роботи класного керівника з учнівським колективом на засадах психолого-педагогічного проектування особистісного розвитку / В. О. Киричук, Л. М. Романовська. – Харків : Ранок, 2002. – 156 с.

5. Підготовка учнів до професійного навчання і праці : психолого-педагогічні основи : навчально-методичний посібник / за ред. Г.О.Балла, П.С.Перепелиці, В.В.Рибалки; кол. авторів. – К. : Наукова думка, 2000. – 188 с.

6. Савенков А.И. Одаренный ребенок дома и в школе / А.И.Савенков. – Екатеринбург : У-Фактория, 2004. – 272 с.

Демешкевич Володимир Андрійович.

Спеціаліст ІІ кваліфікаційної категорії, магістр педагогічної освіти.

Загальноосвітня школа ІІ-ІІІ ступенів № 10 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області, практичний психолог.

Дорогань І.А. Технологія продуктивного навчання як засіб формування комунікативної компетентності на уроках англійської мови...

Олександр — Wed, 08 Jan 2014 01:08:28 GMT

УДК 372.881.111.1

Технологія продуктивного навчання як засіб формування

комунікативної компетентності на уроках англійської мови

в умовах допрофільного навчання

Ірина Дорогань,

учитель англійської мови комунального закладу «Навчально-виховне об»єднання «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів № 16 – Дитячий юнацький цент «Лідер» Кіровоградської міської ради»

У статті розглядається технологія продуктивного навчання як ефективний засіб формування комунікативної компетенції учнів на уроках англійської мови; основою технології продуктивного навчання визначаються інтерактивні вправи і наводяться приклади групових видів роботи під час вивчення граматичного матеріалу на уроках англійської мови.

Ключові слова: продуктивне навчання, комунікативна компетенція, інтерактивні вправи, групова робота.

The article deals with the analysis of the productive technology as the affective meansfor forming the communicative competence at the English lessons, the technology itself is based on the interactive exercises; the examples of possible group activitiesfor studying grammar material at the English lessons are given below.

Key words: productive technology, communicative competence, interactive exercises, group work.

Сучасний стан міжнародних зв’язків України, її інтеграція до європейського та світового простору зумовлюють розглядати вивчення іноземних мов, зокрема англійської, як важливий та необхідний засіб міжкультурного спілкування.

Основне призначення іноземної мови як освітньої галузі «Мови і літератури» Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти – сприяти в оволодінні учнями всіма видами мовленнєвої діяльності, основами культури усного і писемного мовлення, базовими вміннями і навичками використання мови в різних сферах і ситуаціях. Стратегічно важливою для мовного компонента є комунікативна компетентність, якає невід’ємною складовою структури змісту сучасної освіти [1, с. 6].

І саме школа є тим навчальним закладом, де формуються базові механізми іншомовного спілкування, котрі у майбутньому випускники зможуть розвивати та удосконалювати відповідно до власних потреб.

Формування комунікативної компетентності учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів і технологій навчання. Однією з найбільш дієвих, на мій погляд, для формування комунікативної компетенції у сучасних умовах є технологія продуктивного навчання.

За І. Підласим «Продуктивними назвемо знання, уміння, спираючись на які випускники школи знаходять міцну опору для свого майбутнього. Продуктивні знання уміння – необхідні, дієві, міцні, постійно актуальні. Саме такі продукти школи затребувані у сучасному житті. У прагматичному ринковому світі, де основними цінностями молоді стають багатство і кар’єра ніхто не хоче витрачати ні хвилини часу та те, що нічого не дає. Продуктивна технологія виділяє головне, дає потрібне, програмує успіх і гарантує якість. Гарантований успіх незалежного тестування, до якого перейшла наша школа під тиском ринкових відносин, забезпечує лише технологія продуктивного навчання» [5, с. 5]

Технологія продуктивного навчання надає можливість навчання на основі практичного життєвого досвіду, що допомагає молоді в їхньому професійному пошуку, розв'язанні їхніх соціальних, освітніх психологічних і культурних проблем.

Продуктивне навчання – це процесс освіти, метою якого є розвиток особистості в співтоваристві, також удосконалення самого товариства. Цей процесс спрямований на успішність у діяльності, орієнтований на продукт, та осмислення цієї діяльності в групі учнів за підтримки педагогів у реальній життєвій ситуації [4, с. 64]

Продуктивне навчання спрямоване на набуття життєвих умінь, що ініціюють особистісне зростання та індивідуальний розвиток,міжособистісне спілкування та взаємодію, а також самовизначення його учасників, що є одним з ключових моментів під час вивчення іноземної мови.

Цілями продуктивного навчання є:

- створення комплексу оптимальних умов для розвитку особистості учня;

- створення умов для розумової діяльності;

- створення у навчально-виховному процессі цілісної системи знань, умінь, навичок;

- міжсуб'єктивні, партнерські взаємини педагога і учня;

- набуття учнями життєвих умінь, що ініціюють особистісне зростання та

індивідуальний розвиток, міжособистісне спілкування, взаємодію та

самовизначення;

- отримання конкретного продукту в результаті самостійної предметної

Діяльності учня згідно із загальними вимогами навчання;

- організація мотивованого, самостійного практично орієнтованого навчання;

- створення діяльнісного підходу до навчання, формування у учнівумінь

утверджувати себе через постійну продуктивну діяльність;

- орієнтація на практичне дослідження успіхів у самоосвітній діяльності [4, с. 65].

Сьогодні учень повинен повернутися зі школи з певними результатами.

Щоб дійсно був результат і був він ефективним, необхідна більша інтеграція теоретичного навчання в практичний досвід. Школа має максимально реалізувати головні принципи продуктивної освіти:

- служіннядитині;

- глибоке знання природи дитини, законів її розвитку і виховання;

- демократизація;

- гуманізація;

- національний характер;

- вільнийвибір;

- самоосвіта;

- індивідуальність;

- продуктивність та результативність [4, с. 65].

Продуктивне навчання як педагогічний метод відрізняється від репродуктивного тим, що в його основі лежить системне досвідчене виробництво та рефлексія. Таке навчання здійснюється в ситуаціях практичної участі школярів за допомогою, які послідовно формують продуктивне навчання з урахуванням його критеріїв:

- особистісного;

- діяльнісного;

- соціального;

- культурного;

- технічного.

Основними умовами ефективного навчання у системі продуктивного навчання є:

1. Мотивація до навчання.

2. Сприятливе, комфортне середовище.

3. Застосування методів, що відповідають різним стилям і способам навчання.

4. Використання суб’єктивного досвіду.

5. Створення ситуації успіху.

6. Наявність контролю над процесом навчання.

7. Можливості випробування нових знань на практиці та використання набутих знань.

8. Достатній час на засвоєння нових знань і вмінь.

9. Можливість побачити використання набутих знань та вмінь на практиці.

В основі продуктивного навчання лежать інтерактивні технології. Саме вони допомагають дитині реалізувати свій потенціал, дають можливість працювати відповідно до своїх здібностей, в оптимальному темпі, сприяють виявленню індивідуальності, розвитку самосвідомості, підвищенню самооцінки та самоствердженню, що є важливим як для талановитого, та і для слабкого учня.

Такі підходи до навчання не є повністю новими для української школи. Частково вони використовувалися в практиці української школи в 20-ті роки С. Смирновим, А. Рівіним. Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання можемо знайти в працях В. Сухомлинського, творчості вчителів-новаторів 70—80-х рр. (Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та ін.), теорії розвивального навчання [4, с. 71].

У Західній Європі та США групові форми навчальної діяльності учнів активно розвивались і вдосконалювались, і в результаті досліджень була створена відома всім «піраміда навчання». Встановлено, що засвоюється приблизно:

10% того, що учень читає;

20% того, що учень чує;

30% того, що він бачить;

50% того, що він бачить і чує;

70% того, що промовляє сам;

90% того, що він каже і робить.

Виходячи з цього, вибір інтерактивних вправ повинен орієнтуватися на можливості різних видів діяльності та методів засвоєння знань, а саме:

5% слухання;

10% читання;

20% візуальне сприйняття;

30% демонстрування;

40% демонстрування з поясненням;

50% групова робота;

70% вправи на самостійне активне навчання;

...
Повний текст статті: /dorogan_02.01.doc

Дорогань Ірина Анатоліївна. Вчитель вищої кваліфікаційної категорії. Заступник директора, вчитель англійської мови комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання «Загальноосвітній навчальний заклад І—ІІІ ступенів № 16 – Дитячий юнацький центр «Лідер» Кіровоградської міської ради».

Дуняшенко Н.В. ДИДАКТИЧНА МАЙСТЕРНЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОПРОФІЛЬНОГО І ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Олександр — Wed, 08 Jan 2014 01:04:20 GMT

УДК 372.882

ДИДАКТИЧНА МАЙСТЕРНЯ РЕАЛІЗАЦІЇ

ДОПРОФІЛЬНОГО І ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Наталія Дуняшенко,

вчитель української мови та літератури

гімназії № 9 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

У статті розкрито сутність поняття допрофільного та профільного навчання в сучасній науково-педагогічній літературі та нормативних документах, запропоновано зразки дидактичних матеріалів для допрофільного навчання.

Ключові слова: Допрофільна підготовка, профільне навчання, диференціація.

The author has researched the essence of the concept of pre profile and specialized training in modern scientific and educational literature and regulations. The author has proposed the examples of teaching materials for the study of pre profile.

Keywords: pre profile training, profile education, differentiation.

Початок XXI ст. знаменується тенденціями всебічного оновлення освіти України, переконливими ознаками інтеграції українського суспільства в світове

співтовариство. У цьому напрямі прийняті і діють низка нормативних актів, серед яких Закон України "Про загальну середню освіту” (1999), Національна доктрина розвитку освіти (2002), Концепція профільного навчання в старшій школі (2003) та ін.

Законодавче закріплення профільності старшої школи в Україні є прогресивним кроком у напрямку забезпечення її варіативності, широкої диференціації та індивідуалізації навчання, відповідності змісту освітнім запитам та інтересам учнів.

На відміну від поглибленого, профільне навчання дозволяє учням вибрати не один-два предмети, а конкретну пріоритетну галузь для більш глибокого вивчення, планування групи, циклу, сукупності предметів на взаємодоповнювальній і підтримуючій основі, які часто забезпечують понятійним апаратом, методами й засобами вивчення один одного. Повноцінна реалізація профільного навчання, що передбачає істотні зміни у змісті навчання й формах роботи зі школярами, доцільна на старшому ступені школи (10-11-і класи).

Профілізація навчання передбачає підвищені вимоги до професійної підготовки вчителя, його педагогічної компетентності, ерудиції, загальної культури. Вчити по-різному – означає розробляти зміст, організаційні форми, методи і засоби навчання й виховання з метою забезпечення оптимальних умов для розвитку школярів. Вчитель вже не є єдиним і головним джерелом інформації, а, насамперед, організатором самостійної роботи учнів та консультантом. Вирішальною педагогічною умовою організації профільного навчання в загальноосвітній школі є формування складу педагогічних кадрів, які мають забезпечувати профільну, допрофільну, загальноосвітню підготовку учнів.

Мета статті – розкрити сутність поняття допрофільного та профільного навчання в сучасній науково-педагогічній літературі та нормативних документах, запропонувати зразки дидактичних матеріалів для допрофільного навчання.

Допрофільна підготовка – система педагогічної, психолого-педагогічної, інформаційної та організаційної діяльності, яка допомагає визначенню учнів старших класів основної школи у вибранні ними профільних напрямів майбутнього навчання та широкої сфери наступної професійної діяльності (у тому числі у відношенні вибору профілю та конкретного місця навчання на старшому ступені школи або інших шляхів продовження освіти). Поняття «допрофільна освіта» є новим для вітчизняної педагогічної науки та практики. Уперше воно з'явилось і «набуло права» в Концепції профільного навчання у старшій школі.

Згідно з Концепцією, допрофільна підготовка здійснюється у 8-9-х класах із метою професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними напряму профільного навчання у старшій школі. Форми її реалізації – введення курсів за вибором, поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі.

Допрофільна підготовка має здійснюватись також через факультативи, предметні гуртки, наукові товариства учнів, Малу академію наук, предметні олімпіади, кабінети профорієнтації.

Головна мета допрофільної підготовки – формування в дітей здібності робити усвідомлений вибір подальшого профілю навчання. Школярі повинні вміти об'єктивно оцінювати свої здібності до навчання за різними профілями, здійснювати вибір профілю, який співпадає зі здібностями та інтересами, бути готовими докласти зусилля для отримання якісної освіти.

На етапі допрофільної підготовки важливо створити умови для випробування учня в різних видах навчальної діяльності, яка має здійснюватись на діагностичній основі й мати за мету не тільки виявлення професійних орієнтацій учнів, переважних схильностей у різних галузях знань, а й формування інтересів, потреб, самомотивованого, самостійного навчання як усвідомленої навчальної діяльності. Ця діяльність має знайти більш розгорнуті форми у старшій школі. На цьому етапі важливою стане своєчасна оцінка комплексу індивідуальних особливостей підлітка з точки зору його готовності до успішного навчання за певним профілем, попередження дезадаптації в умовах виникнення навчальних труднощів і стресів, пов'язаних зі спілкуванням у новому колективі. Важливо досягти усвідомлення учнем себе як суб'єкта вибору профілю навчання.

Основна ідея допрофільної підготовки – створення освітнього простору, яке сприяє самовизначенню учнів середнього ланцюга школи через організацію курсів за вибором, інформаційну роботу та профільну орієнтацію.

Головні завдання допрофільної підготовки:

· розвиток широкого спектра пізнавальних і професійних інтересів, освітніх компетенцій, які забезпечують успішність у майбутній професійній діяльності;

· виявлення інтересів, нахилів і здібностей учнів; формування практичного досвіду в різних сферах пізнавальної та професійної діяльності, орієнтованого на вибір профілю навчання у старшій школі;

· надання психолого-педагогічної допомоги при придбанні учнями уявлень про життєві, соціальні цінності, у тому числі пов'язаних із професійним становленням.

Якщо підсумком діяльності середньої школи будуть мотиваційна, інформаційна та практична готовність школяра до вибору, то її роботу з допрофільного навчання можна вважати успішною.

У Концепції профільного навчання в старшій школі зазначено, що профільне навчання – вид диференційованого навчання, що передбачає врахування освітніх потреб, схильностей і здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у меті, змісті, структурі та організації навчального процесу [5].

Академік АПН України О. І. Бугайов констатував, що профільне навчання – тип диференціації та індивідуалізації навчання, що передбачає орієнтацію на певний вид професійної діяльності та врахування індивідуальних схильностей і здібностей учнів [1, с. 31]. Учений-педагог В. І. Кизенко розглядав профільне навчання як вид диференційованого навчання (або форму організації навчання) старшокласників відповідно до їхніх освітніх потреб, зумовлених орієнтацією на майбутню професію шляхом поглибленого вивчення певних складових змісту загальної середньої освіти [4, с. 43]. Подібного тлумачення дотримувалися О. А. Кузнєцов, С. М. Рягін, Л. О. Філатова, І. C. Якиманська [6; 22; 28].

Досить розгорнуте тлумачення запропоноване ученим В. Морозом: профільне навчання – принципово новий підхід до організованої, психологічно і дидактично забезпеченої підготовки молодого громадянина України до свідомого вибору життєвого шляху і можливості на першому його етапі виконувати деякі трудові чи інтелектуальні функції для забезпечення свого життя [8]. Таку ж позиції підтримувала дослідниця проблеми організації профільного навчання в сільській місцевості Н. І. Шиян: "Профільне навчання трактується нами як спеціально організована форма пізнавальної діяльності, що враховує індивідуальні особливості, бажання й соціальний досвід особистості, спрямована на оптимальний інтелектуальний розвиток особистості учня і передбачає структурування змісту навчального матеріалу, добір форм і методів навчання відповідно до їх можливостей і прагнень”.

Профільне навчання спрямоване на набуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти [5].

У Концепції визначені основні завдання профільного навчання:

створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, схильностей, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;
виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору й оволодіння майбутньою професією;
формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної, технологічної компетенції учнів на допрофільному рівні, спрямування підлітків щодо майбутньої професійної діяльності;
забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою

і професійною освітою відповідно до обраного профілю [5].

Профіль навчання охоплює базові загальноосвітні, профільні предмети та

курси за вибором. Базові загальноосвітні предмети становлять інваріантну складову змісту середньої освіти та обов’язкові для всіх профілів. Профільні загальноосвітні предмети – це цикл предметів, які реалізують мету, завдання і зміст кожного конкретного профілю. Вони обов’язкові для учнів, які обрали даний профіль навчання. Профільні предмети вивчають поглиблено. Курси за вибором – це навчальні курси, які входять до складу профілю навчання.

Основні їхні функції: поглиблення та розширення змісту профільних предметів або забезпечення профільної прикладної та початкової професійної спеціалізації навчання [5].

Серед курсів за вибором виділяють спеціальні курси та факультативні.

Спеціальний курс доповнює, поглиблює зміст певного навчального курсу чи предмета державного освітнього компонента і визначає спеціалізацію профілю.

Спеціальні курси є обов’язковими для вивчення учнями.

Факультативний курс – навчальний матеріал певного обсягу і структурно завершеного змісту, що факультативно вивчається протягом певного періоду.

Профільне навчання здійснюють через навчальні заняття (уроки, лекції,семінари тощо), факультативи, дистанційні курси, екстернат [7].

На думку практиків, основними положеннями профільного навчання тавиховання є:

диференціація як засіб оптимального розвитку учня в умовах варіативності навчання, засіб реалізації принципу індивідуалізації педагогічного процесу на суб’єкт-суб’єктній основі;
індивідуалізація, що охоплює діагностику та типологізацію учнів, знання

здібностей, потреб та інтересів кожного учня;

соціалізація як процес засвоєння і відтворення людиною цінностей і соціальних норм суспільства, у якому вона живе;
інтеграція як процес входження особистості в соціально-економічну та гуманітарну спільноту її органічною частиною [7].

Диференціація означає різницю, відмінність, розподіл цілого на частки, ступені, рівні [10].

Диференційоване навчання – це така його організаційна система, у якій навчальні групи, класи формуються за певною спільною ознакою й відповідно до цього навчання проводиться за різними навчальними планами й програмами з максимальним урахуванням індивідуальних особливостей учнів та забезпеченням оптимальних результатів у їхньому розвитку та у формуванні відповідних якостей. Диференціація – це також спеціально організована пізнавальна діяльність, яка, ураховуючи індивідуальні відмінності, спрямована на оптимальний інтелектуальний розвиток кожного учня та передбачає структурування змісту навчального матеріалу, добір форм, прийомів і методів навчання відповідно до типологічних особливостей учнів.

Тому розрізняють декілька видів диференціації. Перший полягає в тому, що в одному класі, за однією програмою й підручником, учні отримують можливість засвоювати матеріал на різних рівнях. Ключовим, відправним при цьому є рівень обов’язкової підготовки. Його досягнення свідчить про виконання учнем мінімально необхідних вимог до оволодіння змістом дисципліни. На його основі формується більш високий рівень засвоєння матеріалу, творчий підхід при його застосуванні на практиці. Такий вид диференціації отримав назву "рівнева диференціація”.

Другий вид диференціації – диференціація за змістом – припускає навчання різних груп учнів за програмами, що припускають відмінності у глибині викладення матеріалу, обсязі знань. Цей вид диференціації лежить в основі профільного навчання.

Отже, у старшій школі основним способом організації диференційованого

навчання є профільне навчання.

Профільне навчання часто пов’язується з поняттям "індивідуалізація навчального процесу”. Аналіз педагогічної та психологічної літератури дає можливість умовно виділити три основних підходи, що характеризують змістове наповнення значення поняття "індивідуалізація”. За визначенням В.М.Єремеєвої, з психолого-педагогічної точки зору – це організація навчання, яка заснована на створенні оптимальних умов для виявлення задатків, розвитку здібностей та інтересів кожного учня; з соціальної – це цілеспрямований вплив на формування творчого, інтелектуального, професійного потенціалу суспільства; з дидактичної – це вирішення актуальних проблем школи шляхом створення стратегії, побудови інноваційної системи навчального процесу або особливої форми його організації [3, с. 10]. Виділені підходи не є альтернативними, а доповнюють один одного, допомагають більш повно зрозуміти сутність і багатозначність поняття "індивідуалізація”, що розглядається як одна зі складових частин профорієнтації, профільного навчання.

Н. Є. Мойсеюк наголосила, що "індивідуалізація навчання – це система засобів, яка сприяє усвідомленню учнем своїх сильних і слабких можливостей навчання, підтримці і розвитку самобутності з метою самостійного вибору власних смислів навчання” [9, с. 270].

Навчання на основі індивідуалізації учня сприяє формуванню таких якостей: самостійність, ініціативність, творчість, упевненість, захоплення, дослідницький стиль діяльності, культура пошуку і праці [2, с. 69–71].

Опрацювання нормативних, науково-педагогічних джерел дозволяє зробити певні висновки. Профільне навчання відрізняється від загальноосвітньої підготовки більш конкретними професійно орієнтованими характеристиками мотивів, цілей, засобів і результатів навчальної, продуктивної, творчої діяльності, які виступають по відношенню до учня у вигляді певних вимог. У старшій школі учень мусить перейти від загальноосвітнього профілю до більш конкретного профілю діяльності, який передбачає певну спеціалізацію. Більшість науковців схильні трактувати профільне навчання як форму диференціації та індивідуалізації за інтересами та проектованою професією, що характеризується поглибленим вивченням певних предметних циклів, інколи – введенням нових, не передбачених базовим навчальним планом.

Пропоную зразки тестових завдань, літературні диктанти, схеми, таблиці, матеріал із теорії літератури як дидактичний супровід до уроків української мови та літератури у 8 класі для реалізації допрофільного навчання.

...

Література

1. Бугайов О. І. Диференціація навчання учнів у загальноосвітній школі : методичні рекомендації / О. І. Бугайов, Д. І. Дейкун – К., 1992. – 31 с.

2. Гончаренко С.У. Проблеми індивідуалізації процесу навчання / С.У.Гончаренко, В.М.Володько // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 1. – С. 63–72.

3. Єремеєва В.М. Педагогічна технологія підготовки майбутніх учителів до індивідуалізації навчання учнів : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / В.М.Єремеєва. – К., 2002. – 23 с.

4. Кизенко В.І. Педагогічна сутність основних понять профільного навчання / В.І.Кизенко : підруч. для директора. – 2003. – № 11–12. – С. 42–45.

5. Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – К. : Педагогічна преса. – 2003. – № 24, грудень. – 32 с. – С. 3–16.

6. Кузнецов А. А. Профильное обучение и учебные планы старшей ступени школы / А. А. Кузнецов, Л. О. Филатова // Стандарты и мониторинг в образовании. – 2003. – № 3. – С. 54–58.

7. Куриш Ю. Становлення профільного навчання / Ю. Куриш // Завуч. – 2005. – № 17–18, червень, 63 с. – С. 18–20.

8. Лернер П. Профільна освіта старшокласників : якою їй бути? / П.Лернер // Завуч. – 2003. – Травень. – № 14. – С. 6–7.

9. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка : посібник для суд. вузів / Н. Є. Мойсеюк. – К. : Граніна, 1999. – 350 с.

10. Психолого-педагогічна підтримка навчально-виховного процесу : навч. посібник для слухачів інститутів післядипломної освіти, ФПК, керівників навчальних закладів, вчителів, вихователів, практичних психологів : Вип. 2. – Харків, 2001. – 170 с.

Повний текст статті: /dunjashenko_02.01.doc

Дуняшенко Наталія Василівна.

Кваліфікаційна категорія вища, старший вчитель.

Місце роботи, посада: Гімназія № 9 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області; вчитель української мови та літератури

Козловська С.І. Краєзнавча робота як аспект формування національної свідомості учнівської молоді в загальноосвітньому навчальному закладі

Олександр — Wed, 08 Jan 2014 00:59:23 GMT

УДК 26.891+74.266.35

Краєзнавча робота як аспект формування національної свідомості учнівської молоді в загальноосвітньому навчальному закладі

Світлана Козловська, вчитель історії.

Загальноосвітня школа ІІ-ІІІ ступенів № 10

Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

У статті розглянуто особливості формування національної самосвідомості учнів, визначено напрямки реалізації завдань для утвердження в свідомості молоді власної національної гідності, розкрито найбільш поширені форми, методи, перспективи краєзнавчої роботи на уроках та в позакласний час.

Ключові слова: краєзнавча робота, краєзнавство, національна самосвідомість.

This paper considers the problem of the formation of national consciousness of secondary schools’ pupils as one of the priorities in the development of education in Ukraine. It was determined that the important role in fulfillment of targets establishment in the minds of students their national dignity is given for regional natural work. It was outlined the most common forms , methods, perspectives for the use of regional natural material on the lessons of Ukrainian History and in extracurricular activities.

Keywords: regional natural work, regional study, national consciousness.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Мета організації краєзнавчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах – сприяти усвідомленню думки, що історія України починається з історії роду, виховання шанобливого ставлення до історії рідного краю, прагнення досліджувати його минуле, зберігати пам’ять про нього. Формуванню цілісної історичної свідомості сприяє поєднання двох складових – вивчення історії України й дослідження історії малої батьківщини.

Сучасність вимагає знаходити новітні підходи педагогічного впливу на інтелектуальний і духовний світ дитини, які сприяли б формуванню національної самосвідомості учнівської молоді. У гармонійно розвиненої особистості сформоване глибоко усвідомлене почуття національної гідності. Певним ґрунтом у справі зміцнення моральних сил дитини, їх оновлення, відродження минулого родини стає національне виховання. Дослідження учнями історії рідного краю – це перші сходинки до усвідомлення себе як громадянина. Активними членами суспільства стає та молодь, яка досконало знає своє коріння. Формування особистості з високим рівнем національної самосвідомості, здатної зрозуміти процеси національного життя, визначити своє місце і роль у ньому, виявляти творчість та ініціативу є одним із основних завдань, яке постало перед школою й вчителями сьогодні.

Про необхідність виховання національної самосвідомості молодого покоління у народній школі наголошували П.Антонович, Г.Ващенко І.Волошин, С.Русова, К.Ушинський, І.Франко. Дана ідея не втратила своєї актуальності і нині [2].

Достатньо тривалу історію має проблема вивчення ролі краєзнавчої роботи у формуванні національної самосвідомості молодого покоління. Даний напрям роботи досліджували наприкінці ХІХ – початку ХХ століття П.Антонович, С.Рудницький, С.Русова, К.Ушинський, І.Франко, на сучасному етапі Т.Бондаренко, Л.Гайда, Я.Треф’як, Л.Кірішко, Л.Саєнко, Л.Литвин.

В.Сухомлинський вважав, що учень стає справжньою людиною, патріотом, коли він разом із педагогом торує шлях від любові до рідного краю до розуміння історичної долі народів світу [9].

Аналіз досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. Аналіз праць вітчизняних учених дає змогу стверджувати, що проблема формування національної самосвідомості особистості у процесі краєзнавчої роботи є недостатньо вивченою, а також виділити низку протиріч між тенденціями до глобалізації та індивідуалізації в суспільстві, що призводить до кризи національної самосвідомості; існуванням великої кількості варіантів трактування; визнанням краєзнавства важливим засобом формування національної самосвідомості.

Формулювання цілей статті. Основним завданням статті є визначення педагогічних умов формування національної свідомості учнівської молоді засобами краєзнавчої роботи в навчально-виховному процесі в загальноосвітньому навчальному закладі.

Виклад основного матеріалу. Розбудова національної системи освіти на засадах компетентнісного підходу ставить перед освітніми закладами України вимоги і завдання, спрямовані на формування у молодих людей здатності стати суб’єктами національного життя.

Виховання національної самосвідомості сприяє збагаченню духовного світогляду учнів, формує усвідомлення особистістю себе як часточки українського народу з власною національною гідністю. У наш час, коли нівелюється приналежність людини до певної нації, виховання справжнього патріота набуває особливо важливого значення. Виховуючи в учнів любов до рідного краю, ми формуємо гідне майбутнє нашого народу.

На сучасному етапі невід’ємною складовою роботи вчителя історії є історичне краєзнавство, спрямоване на відродження духовності, історичної пам’яті, формування у молоді любові до рідного краю, патріотизму, поваги до людини, усвідомлення національної належності до українського народу.

Історичне краєзнавство допомагає зрозуміти учням загальні закономірності суспільного розвитку крізь призму історії рідного краю. У дітей формується глибока національна свідомість, гордість і гідність, яка одвіку була притаманна українському народу. На думку професора Григорія Ващенка необхідно уявляти свій народ, як єдину спільноту, що об’єднує в собі покоління минулі, сучасні і майбутні, й відчувати свою єдність з цією спільнотою [3].

Ці складові відображають важливу цілісну систему навчально – виховного процесу, що покликаний формувати національно – свідомого громадянина України.

Усвідомлення окремою дитиною своєї національної належності вкрай актуальне завдання. Адже тільки усвідомивши себе як націю, ми зможемо посісти належне місце серед європейських країн. Воно потребує науково обґрунтованого підходу. Досвід переконує, що без знання своєї історії, культури, свого родоводу, традицій народу і сім’ї неможливо виховувати підростаюче покоління країни. В.Сухомлинський писав: «Душа не може жити без святині. Щось для людини стає дорогим і непорушним, невикорінним і незнищенним» [8]. Педагог впевнений, що творцем людської душі є вчитель, який формує уявлення про націю, світ, людство.

Значення дослідницької діяльності та використання краєзнавчого матеріалу у викладанні історії в школі важко переоцінити. Залучення краєзнавчого матеріалу на уроках історії і позакласна дослідницька історико – краєзнавча робота є одним із найважливіших шляхів зв’язку минулого з життям. Краєзнавчий матеріал конкретизує виклад загальноісторичного матеріалу, визначає специфічні особливості та значення місцевих подій в історичному розвитку нашої Батьківщини. Факти з історії краю можуть підтвердити або спростувати дати, події, явища, розкрити поняття історичної пам’яті, зрозуміти історичний процес на конкретних прикладах, близьких учням, історії малої батьківщини [5].

Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти у XXI ст. спрямовуємо молодь на глибоке вивчення історії рідного краю. Шкільна програма історії України передбачає уроки краєзнавства після вивчення кожного періоду розвитку суспільства. Факти місцевого матеріалу по краєзнавству вивчаються в контексті історії України, є темою уроку. Важливо обирати тип уроку відповідно до обсягу та змісту наявних матеріалів, використовувати інтерактивні методи навчання та обирати форми та прийоми роботи, які відповідають віковим особливостям учнів.

Вивчення теми повинно супроводжуватися використанням максимально можливої кількості різних видів наочності. З розвитком інформаційно – комунікаційних технологій (ІКТ), які радикально змінюють суспільне життя, на сучасному етапі розвитку це стало можливим та доступним. Це відбувається за рахунок карт, схем, навчальних картин, відео та аудіо коментарів, представлених в електронному варіанті. Використання ІКТ робить урок цікавішим, надає більше можливостей для участі в навчальному процесі, розвиває мотивацію.

Вчитель може залучати учнів з п’ятого класу до роботи з окремими письмовими та усними джерелами, вчити їх робити короткі повідомлення і виступати з ними перед однокласниками. У восьмих та дев’ятих класах учні готові до роботи з документами. Ефективним буде урок з елементами лабораторно – практичної роботи. У старших класах можна провести семінар, учнівську конференцію, захист проектів та представлення мультимедійних комп’ютерних презентацій. Наведені приклади не вичерпують усі форми та види роботи [5].

При вивченні теми «Україна в ХІХ – ХХ столітті» в п’ятому класі учням було запропоновано розглянути події Великої Вітчизняної війни крізь призму родинної історії. З метою збереження народної пам’яті про Велику війну п’ятикласники отримали теми: «Спогади, як моя родина пережила війну», «Героїчний подвиг солдата – визволителя», що передбачали самостійне дослідження учнів та підготовку проекту. Історії конкретних людей, їх життя й боротьба складають величну і різнобічну картину минулого.

Напередодні проведення експедиції по запису спогадів свідків та учасників подій, було складено запитальник, для допомоги дітям з опрацюванням отриманих результатів залучено батьків учнів.

Від ставлення дитини до спадщини попередніх поколінь, до героїчного подвигу дідів залежить її духовний світ. Емоційні переживання, джерелом яких є пізнання та вшанування пам’яті, тісно пов’язані з активною діяльністю молодого покоління.

Учні відповідально поставились до завдання. Переповідали батьки, що це був час знаходження відповідей на запитання, вечорів – спогадів, перегляду фотографій та аналізу подій. На уроці відбулась мандрівка у минуле, сповнена емоцій та переживань. Учні переконані, що наш народ здолав коричневу чуму не тільки зброєю. Він переміг завдяки вірі у справедливість, силі духу, нездоланному прагненню відстояти свободу рідної землі.

Свої роботи діти презентували не тільки в школі перед однокласниками, а й перед громадою селища Нового. Учень п’ятого класу Євген Кашпуренко на мітингу біля обеліску Слави присвяченому Пам’яті героїв розповідаючи про членів родини – учасників Другої світової війни, усвідомлював великий подвиг українських воїнів.

Історичне краєзнавство також реалізується в навчальному закладі у позаурочній роботі, під час історико – краєзнавчих конкурсів та експедицій учнівської молоді.

Специфіка даної роботи – готовність до самостійної дослідницької роботи та добровільний характер. Дослідницька діяльність – вища форма самоосвітньої діяльності учнів. Формування вмінь у школярів – процес складний і довготривалий.

Використання місцевих матеріалів у процесі поглиблення знань учнів з історії допомагає створити правильне відображення минулого. У процесі краєзнавчої дослідницької діяльності учні самостійно засвоюють навчальний матеріал та здобувають навички застосування його на практиці.

Важливе місце у формуванні національної самосвідомості відводиться індивідуальним формам позакласної краєзнавчої роботи – написанню та захисту самостійних творчих та дослідницьких робіт; створенню мультимедійних презентацій по досліджуваній темі [6].

Під час виконання індивідуальних творчих і дослідницьких завдань краєзнавчого змісту учні стають не лише об’єктами педагогічного впливу, але й суб’єктами виховання. Вони сприймають мету і завдання, визначені педагогом, як особистісно і суспільно значущі, володіють змістом роботи, організовують і виконують власну дослідницьку діяльність, перетворюючи її на процес саморозвитку та самореалізації.

Історичні дослідження розпочинаються із вивчення джерел. Сучасне джерелознавство поділяється на різні типи – письмові, речові, усні, етнографічні, фотодокументи, документи з домашніх архівів, спогади свідків подій [6]. У процесі виконання опрацьовувалися різноманітні джерела інформації про рідний край, проводилися спостереження, дослідження. Виконання таких робіт потребувало відносно тривалого часу. Підготовку творчих робіт здійснювали ті учні, які виявили інтерес до вивчення певної проблеми.

Учні Сергій Тесленко та Яна Козловська поставили перед собою завдання: відновити та зберегти історичну пам'ять про події 1932 – 1933 років, не претендуючи на повне та беззаперечне висвітлення всіх аспектів цієї складної проблеми. Вони вирішили віднайти помешкання, в якому живуть очевидці подій, поговорити з кожним, хто тримає в пам’яті свого серця жахливі картини голодних днів, самостійно зібрати свідчення старожилів, доповнити новими свідченнями рукописну Книгу пам’яті. Для розв’язання поставлених завдань здійснювались різні форми роботи – опитування свідків та очевидців трагедії, порівняння історичних подій, аналіз та узагальнення історичних фактів. Учні вибрали респондентів, які сьогодні проживають по одній вулиці – вулиці Лєбєдєва селища Нового. Старшокласники прийшли до висновків, що спогади це – сповіді людей про той страшний час. Пам’ять поколінь служить оберегом майбутньому – родині, народу, українській державі з гарантом їх і нашої незнищенності.

В рамках обласного історико-краєзнавчого конкурсу «Моя Кіровоградщина – перлина скіфського степу» учні, залучені до пошуково – дослідницької роботи аналізували події через фотохроніку. Денис Пекшев, учень 11-Б класу знайшов стару фотографію прадіда, вивчив документи з домашнього архіву, співставив факти минулого, дізнавався подробиці життя свого предка. Учень з дослідницькою впертістю працював над сімейним архівом, шукав підтвердження у військових архівах і дослідив бойовий шлях свого прадіда М. М. Калініна.

Сергій Луньов, учень 11-Б класу, зацікавився та дослідив життя В.С.Бодашка, почесного житель селища Нового.

В рамках Всеукраїнського конкурсу мультимедійних проектів «Врятувати від забуття», що проходив з вересня до грудня 2013 року, Марія Треліс, Ольга Літвінова показали свій погляд на історію України через історію власних родин.

При таких формах роботи, коли учні торкаються живої історії, спілкуються з очевидцями чи документами, що свідчать про життя звичайних людей, що стали героями різних подій, але своєї історії, діти по іншому починають сприймати світ, життя й Історію. Цінність таких досліджень у об’єктивній правді минулого й реальній, чесній пам’яті в майбутньому.

Висновки. Вивчення історії рідного краю сприяє вихованню патріотизму, поваги до предків, які жили, працювали, боролися, які гідні поваги, пам’яті. Почуття любові до малої батьківщини неодмінно будуть стосуватися Батьківщини – України, будуть важливим чинником формування активної життєвої позиції підростаючого покоління.

Різноманітність форм і засобів краєзнавчої роботи при оптимальному забезпеченні сучасною методикою робить її важливим засобом реалізації розбудови шкільної історичної освіти. Це збагачує знання учнів з історії рідного краю, сприяє засвоєнню програмового матеріалу, оволодінню знаннями, уміннями і навичками з предмета, формує національну самосвідомість, виховує активного, освіченого громадянина незалежної України. Виховуючи в учнів любов до рідного краю, ми формуємо гідне майбутнє нашого народу.

Література

1. Бондаренко Т.Є. Використання індивідуальних форм краєзнавчої роботи у формуванні національної само свідомості старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів / Бондаренко Т.Є. // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / Гол. ред.: Мартинюк М.Т. – К.: Міленіум, 2007.

2. Бондаренко Т.Є. Формування національної самосвідомості старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів у процесі краєзнавчої роботи.: Дис. … канд. наук: 13.00.07 - 2008.

3. Ващенко Г. Виховний ідеал / Ващенко Г. – Полтава, 1994. – С. 162

4. Ващенко Г. Хвороби в галузі національної пам'яті / Ващенко Г. – К., 2003.

5. Кірішко Л.М. Формування національної свідомості школярів на матеріалах історії рідного краю / Кірішко Л.М., Саєнко Л.Я. // Класному керівнику усе для роботи : Науково-методичний журнал. - 2011. - № 7. - С. 2-7 .

6. Кузик Б. Краєвид:Методичний посібник для педагогів / Кузик Б., Литвин Л. – Дніпропетровськ : АРТ–ПРЕС, 2006. – 108 с.

7. Луценко С.М. Особливості краєзнавчої роботи в загальноосвітніх начальних закладах / Луценко С.М., Третьякова О.В. // Збірник наукових праць / [редкол.: Л.М.Плиско (відп. ред.) та ін.]. - Х. : ХНПУ, 1997. - Вип. 31. - 2008. – С. 110-112.

8. Сухомлинський В.О. Вибрані твори : (в 5-ти т.) / В.О.Сухомлинський. - К. : Радянська школа,1975. - Т. 1. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. - С. 134.

9. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві // Вибр. твори: В 5 т. – К., 1976. – Т. 2. – С. 554.

10. Шевченко С.І. Кіровоградщина – козацький край / Шевченко С.І. – Кіровоград, 2001.

Козловська Світлана Іванівна. Кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії», старший вчитель. Загальноосвітня школа ІІ-ІІІ ступенів № 10 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області, вчитель історії.