УДК 372.881.111.1

Вивчення іноземної мови в умовах профілізації школи

Світлана Бондаренко,

методист центру методичної та соціально-психологічної служби управління освіти Кіровоградської міської ради

У статті відображено основні віхи вітчизняного досвіду диференціювання змісту шкільної іншомовної освіти,  починаючи з середини ХХ ст., та визначено передумови переходу до рівневого навчання іноземних мов у сучасній старшій профільній школі. Автор також надає рекомендацій щодо ефективної організації навчальної роботи з іноземних мов в профільних класах.

Ключові слова: профілізація школи, комунікативний підхід, особливості навчання, аудіо-візуальні засоби, творчі навички, аутентична музика, портфоліо.

The article outlines the milestones in the sphere of foreign languages curriculum differentiation beginning from the mid XX century and defines the main preconditions of introducing level education of foreign languages in the secondary schools of Ukraine. The author also provides recommendations for the effective organization of training in foreign languages ​​in the specialized classes.

Key words: profiling school, communicative approach, features of learning audio-visual means, creative skills, authentic music, portfolio.

Профілізація старшої школи — один з пріоритетів модернізації освіти. Концепція профільного навчання в старшої загальноосвітній школі  розроблена на виконання Закону України «Про загальну середню освіту», Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 №1717 «Про перехід зага­льноосвітніх навчальних закладів на новий зміст і структуру  навчання». Вона ґрунтується на основних положеннях Концепції загаль­ної середньої освіти і спрямована на реалізацію «Націона­льної доктрини розвитку освіти України в XXI ст.». Основою всіх пере­творень має стати реальне знання потенційних можливостей дітей, прогнозу­вання потреб і моделей розвитку особистостей. Саме на цьому ґрунтується перехід на профільну школу, що створює значно кращі умови для диференці­йованого навчання через широке використання курсів за вибором, факульта­тивів. Це забезпечить сприятливі умови для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів, для формування у школярів орієнтації на той чи інший вид майбутньої професійної діяльності. [3, с. 8]

Реалії сьогодення переконливо свідчать, що здобуття якісної освіти та престижної роботи неможливе без знання іноземної мови. На завершальному ступені навчання іноземної мови в 9-11 класах систематизується і узагальнюється мовленнєвий і комунікативний досвід школярів,   набутий у 5-8 класах. На цьому етапі існують реальні дидактичні можливості для подальшого викладання іноземної мови шляхом профільної підготовки учнів засобами англійської мови, що сприятиме досягненню таких завдань навчання спілкування англійською мовою: розвитку комунікативної культури і соціокультурної освіченості школярів задля міжкультурного спілкування англійською мовою в соціально-побутовій, соціокультурній і навчально-професійній сферах; розвитку загальнокультурних умінь збирати, систематизувати різні види культурологічної та вузькогалузевої інформації, інтерпретувати і використовувати її при розв’язанні комунікативно-пізнавальних, пізнавально-пошукових та елементарних науково-дослідницьких завдань; навчанню основ етики дискусійного спілкування англійською мовою при обговоренні реалій в професійно орієнтованій сфері життя в англомовних та інших європейських країнах; поглибленню філософських знань школярів про варіативність англійської мови і особливості її функціонування в англомовних та інших країнах світу, про особливості побудови писемних та усних текстів, призначених для формального або неформального спілкування в соціально-побутовій, соціокультурній і професійно-навчальній сферах; навчанню школярів основ самооцінки рівня сформованості мовленнєвої, мовної і соціокультурної компетенції і розвитку потреб у мовленнєвій самоосвіті; ознайомленню школярів із міжнародними вимогами до рівня володіння англійською мовою як засобом інтернаціональної комунікації і взаємодії.

Профільне навчання з іноземних мов реалізується через навчально-методичне забезпечення профільного вивчення предметів. Викладання іноземних мов у профільній школі здійснюється за такими програмами: Програми для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови. Іноземні мови. 1-11 кл. (видавництво «Поліграфкнига», 2010 р.); Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні мови (рівень стандарту, академічний, профільний рівень) 10-11 кл. (видавництво «Поліграфкнига», 2010 р.); Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні мови. Програми для профільного навчання (курси за вибором, спецкурси) 10-11 кл. (видавництво «Навчальна книга», 2004 р.); навчальними посібниками, визначеними в інформаційних збірниках Міністерства освіти і науки України, як основних так і додаткових для використання в навчальному процесі. Для ефективнішого впровадження профільного навчання з іноземних мов у навчальний процес доцільно повністю використати додаткові години, виділені на поглиблене вивчення предметів, спецкурсів,  факультативні, індивідуальні та групові заняття, реалізуючи їх у таких спецкурсах, як «Країнознавство», «Література», «Ділове мовлення», «Технічний переклад».

Аналіз досліджень за останнє десятиліття навчання іноземних мов у старшій профільній школі стало предметом інтенсивних досліджень вітчизняних і зарубіжних педагогів. Багато напрацювань у цій галузі пропонують російські методисти І.  Л. Бім,  М.  Л. Вайсбурд,  Н. П. Грачова, Л.А. Мілованова, А.В. Щепілова та ін. У своїх публікаціях вони розглядають питання передумов,  цілей,  принципів,  змісту,  форм, методів і технологій навчання іноземних мов у профільних класах. Результати їх наукових пошуків лягли в основу концепції і програм для навчання іноземних мов у російській профільній школі.  Вимоги щодо розроблення авторських програм і курсів з іноземних мов у системі профільного навчання описані у роботах О. Г. Полякова, В. В. Сафонової, П. В. Сисоєва, О. М. Соловової. В Україні це питання також набуло актуальності і є предметом досліджень окремих науковців (Басай Н. П., Полонська Т. К., Редько В. Г. та ін.). Переважно основна увага дослідників зосереджена на особливостях організації профільного навчання іноземних мов. [9]

 Існує низка загальних рекомендацій щодо ефективної організації навчальної роботи з іноземних мов в профільних класах. З цією метою слід: проводити профорієнтаційну роботу з учнями 5-9 класів (анкетування, групові та масові заходи, екскурсії, залучення науковців і фахівців з іноземних мов, батьків) з метою найбільш раннього вибору учнями галузі майбутньої професійної діяльності; профільну диференціацію навчання здійснювати за рахунок поглибленого вивчення навчальних дисциплін певного профілю; ситуації спілкування на уроках повинні поповнюватися ситуаціями професійного спілкування; робота над профільними текстами, дібраними вчителем, повинна спрямовуватись на здобуття змістової інформації в межах обраного профілю; в лексичний мінімум необхідно внести частину найбільш уживаної лексики з профільних текстів, в тому числі терміни із відповідних обраному профілю сфер спілкування; на уроках у профільних класах рекомендується використовувати доступні країнознавчі матеріали; опиратися на вивчену тематику навчального плану, узагальнюючи та розширюючи її, враховуючи інтереси учнів. Наприклад, говорячи про країну, мову якої ми вивчаємо, доцільно доповнювати знання учнів новими фактами з її історії та культури; ставити проблеми, які дають змогу порівняти культуру країни, мову якої вивчаємо, з культурою України; повторювати та систематизувати засвоєний лексико-граматичний матеріал, підключаючи до нього новий. Лексико-граматичний запас учнів поповнюється за рахунок мовних явищ, які є типовими для літературних, публіцистичних, функціональних текстів; використовувати сучасні технології навчання, наприклад, метод проектів, інтерактивні методи; використовувати комп’ютерне обладнання навчальних закладів для вивчення іноземних мов, мережу Інтернет; будувати навчальну діяльність учнів так, щоб вона відповідала формуванню головного – комунікативних мовленнєвих компетенцій, в основі яких повинні лежати навички оперування мовним матеріалом; при навчанні мовлення особливу увагу слід звертати на розвиток учнями спонтанних висловлювань. Розвиток непідготовленого мовлення здійснювати на основі комунікативних вправ, метою яких є формування вмінь творчого використання напрацьованого матеріалу; правильно пов’язувати усне і писемне мовлення; для активізації комунікативної діяльності учнів застосовувати раціональне поєднання різних форм організації діяльності учнів, фронтальної, парної, групової, індивідуальної; органічно поєднувати урок, домашню й позакласну роботу, сприяти розвитку в учнів самостійності, комунікативно-пізнавальної та соціальної активності; застосовувати диференційований та індивідуальний підхід до учнів при оволодінні мовним матеріалом; при організації роботи слід враховувати диференційований підхід, тобто в залежності від того, чи буде навчальний матеріал використовуватися в говорінні, чи служити основою для пізнавання при читанні та аудіюванні; чітко планувати опрацювання мовного матеріалу як на навчальний рік, так і на кожен урок зокрема. Усі види мовної діяльності (аудіювання, діалогічне та монологічне мовлення, читання й письмо) повинні поєднуватися та формуватися у комплексі [8, с. 22-23].

Сучасна концепція викладання іноземних мов в профільній школі базується на комунікативному підході. Окрім того, вміння учнів в говорінні, аудіюванні, читанні та письмі систематично розвиваються за допомогою широкого набору реалістичних видів    навчальних завдань, які забезпечують максимум практичних можливостей для використання мови, що вивчається. Цей підхід вимагає відкритої атмосфери співпраці й активної участі учнів в процесі їх навчання на уроці [1]. Більшість дітей вивчає іноземну мову тому, що вони вірять, що це допоможе їм досягти певних результатів в майбутньому. Вони вбачають в іноземній мові засіб отримання роботи з більшою зарплатнею, вони хочуть подорожувати за кордоном, дізнатися більше про культуру інших націй або просто зустріти нових друзів. І хоча первинна мотивація учнів може бути досить сильною, згодом, під напругою вивчення нової мови з її складною вимовою, синтаксисом і вокабуляром,  мотивація може зникнути. Без сильної мотивації учні ніколи не перейдуть від маніпулятивної до комунікативної стадії вивчення мови і ніколи не будуть розмовляти іноземною вільно.

Одним із  засобів мотиваціі є використання аудіо-візуальних засобів. Перш за все, відео приносить носіїв мови в клас і допомагає вчителю надати додаткові моделі для відпрацювання вимови, інтонації і ритму [4,с.46-47].

Відео мотивує навчання завдяки цікавому сюжету і взаємодіям персонажів. Учні намагаються зрозуміти, про що йдеться  і чим закінчиться сюжет. Аудіовізуалізація поліпшує навички сприйняття на слух: учні більше дізнаються з перегляду відео уривка (де слова супроводжуються мовою тіла), ніж з прослуховування того ж уривка на аудіокасеті. Воно стимулює розвиток непідготовленого мовлення, коли учні обговорюють сюжет.

Відео стимулює крос-культурне пізнання. Учням подобається порівнювати свою поведінку з поведінкою героїв фільму. Його можна використовувати для учнів з будь-яким рівнем володіння іноземною мовою.

Відео в класі, крім розваги, має іншу мету: його застосовують як знаряддя, що допоможе учням вивчити іноземну мову. Тому діти починають приймати активну участь у навчанні. Вони усвідомлюють певну мету перегляду фільму, зазвичай у формі певного завдання, яке допоможе їм зосередитись на змісті сюжету.

На уроках вивчення іноземної мови можна використати різні типи відео матеріалів: новини, документальні фільми, освітні відеокурси, рекламні ролики, мультфільми, і, звичайно, художні фільми. Звісно, існують певні критерії відбору: рівень мови, візуальна підтримка, цікавість сюжету і гнучкість (тобто існування можливості для трансферних видів роботи). Під час активного перегляду можна запропонувати учням спеціальні завдання, спрямовані на розвиток репродуктивних і творчих навичок.

Freeze Frame (Застигла картинка). У певний момент учитель натискає кнопку «Пауза» і отримує картинку на екрані. Усі види діяльності, які проводяться із звичайним малюнком, можна використати і тут: описати людей, зображених на екрані; ввести новий вокабуляр; зробити припущення про звички, стиль життя, економічний статус персонажів, судячи з їхнього одягу, фізичної форми тощо. Можна зупинити сюжет в ту хвилину, коли відбудеться щось дуже важливе або незвичайне, або герой готується щось сказати, і запропонувати дітям передбачити подальший розвиток подій. Можна зупинити стрічку, коли персонаж має дуже цікавий вираз обличчя, і запропонувати дітям написати невеличкий твір-роздум про емоційний стан головного героя в даний момент. Подібний вид роботи допомагає розвивати непідготовлене мовлення, практикувати непряму мову і навички письма.

          Також Freeze Frame дуже корисна, якщо ми хочемо відпрацювати певний інтонаційний зразок або граматичну структуру чи ідіому, що зустрілися в фільмі. Sound Only (Тільки звук). Ця технологія включає в себе прослуховування саундтреку фільму. Учні слухають звуковий фон та діалоги і роблять припущення, що відбувається: хто і де ці люди, що вони роблять. Діти можуть також описати характер героїв, слухаючи їхні голоси. Silent Viewing (Мовчазний перегляд). Учні дивляться фрагмент без звуку, обговорюють події, героїв, їхні емоції і озвучують сюжет. Split Viewing (Розділений перегляд). Вчитель об’єднує клас в дві групи. Одна група дивиться відео фрагмент без звука, інша - слухає саундтрек фрагмента. Потім обидві групи реконструюють сюжет. Jigsaw Viewing (Перегляд-загадка). Клас також об’єднується у дві групи. Кожна група знає відмінну, але не повну версію історії. Щоб відтворити оригінальну версію, групи повинні поділитися інформацією. Normal Viewing (Нормальний перегляд). Зазвичай створюються завдання, сфокусовані на змісті сюжету. Після перегляду фільму, учні можуть створити рольову гру, що базується на сюжеті. Також відео-презентація дає чудову можливість організувати трансферні види діяльності: учні обговорюють власне життя,  інтереси, звички, порівнюючи їх з життям героїв фільму.

         Використання відео стимулює розвиток письмових навичок. Наприклад, після перегляду фільму діти можуть написати рев’ю, анотацію, самері, твір, сценарій, власний розвиток подій тощо [6]. Крім відео, на уроках іноземної мови необхідно використовувати аутентичну музику. Музичний фон допомагає створити певну атмосферу в класі, сконцентруватися на читанні або письмі. Слухаючи музику, учні можуть уявляти певні образи та сюжети і створювати власні історії. Є дуже багато цікавих завдань при роботі з піснями ("Blacked Out Words”, "Whose Line Is It?”, "Are You A Detective?”, "Unscramble Lines” etc):

1. Використовувати пісню як фонетичну зарядку на початку уроку. Пісня дозволяє вчителеві перейти від звуків рідної мови до звуків іноземної мови, тренуючи мовні органи й підготовляючи їх до більш складної артикуляції. Більшість пісень має форму діалогу. Це допомагає розвивати комунікативні особливості учнів. Оптимальне сполучення повторюваності й варіативності мовленнєвого матеріалу - така найважливіша умова навчання діалогічного мовлення. Велике значення має вміння почати розмову, використовуючи етикетні кліше. Добре відпрацьований, швидко й виразно представлений початок діалогу, що переходить від однієї теми до іншої, підвищує впевненість мовців у своїх силах та із самого початку налаштовує їх на емоційну мову. Такі назви діалогів добре запам'ятовуються й опрацьовуються.

2. Використовувати пісню для міцного закріплення лексичного й граматичного матеріалу. Пісня як один з видів мовного спілкування - засіб розширення лексичного запасу, тому що з її допомогою діти вивчають нові слова й вислови. У піснях уже знайома лексика зустрічається в новому контекстуальному оточенні, що допомагає її активізації. Тут є власні імена, поетичні слова, географічні назви, реалії країни, мова якої вивчається. Це сприяє розвитку в школярів почуття мови, допомагає довідатися її стилістичні особливості. За допомогою пісень краще засвоюються й активізуються граматичні конструкції. Пісні сприяють удосконалюванню навичок іншомовної вимови, розвитку музичного слуху. Розучування й використання коротких, нескладних по мелодійному малюнку пісень із частими повторами допомагає закріпити правильну артикуляцію й вимову звуків, правила фразового наголосу, особливості ритму.

 3. Використовувати пісню як вид релаксації в середині або наприкінці уроку, коли учні втомилися або потрібна розрядка, що знімає напругу й відновлює їхню працездатність. [5]

У зв’язку з тим, що розвиткові писемного мовлення на сучасному етапі приділяється важливе значення, рекомендуємо наступним чином навчати написанню творчих робіт. Найбільш поширеним видом писемного мовлення є творча робота, як відображення навичок письма. Серед багатьох типів письмових творів найбільш поширені твори-роздуми, інтерв’ю, листи, есе, поетичні твори, художні твори, белетристика, особисті щоденники, коментарі, огляди новин тощо. Оскільки кожен твір – це системний виклад власних ідей та думок, то перед його написанням потрібно враховувати наступні два фактори: 1) перед початком написання в учня повинні бути певні ідеї; 2) учень повинен вміти поєднати ці ідеї і оформити їх так, щоб вийшло ефективне єдине ціле. Процес написання твору зазвичай складається з двох основних етапів: планування та власне написання.

Планування складається з наступних етапів:

1. Вибір та чітке окреслення теми. Якщо в назву входять 2-3 речення, слід прослідкувати, щоб всі вони були розкриті. Збір матеріалів – короткий запис всіх ідей, які будуть використані у творі.

2. Організація матеріалів. Планування. Слід згрупувати споріднені ідеї та розташувати групи в логічному порядку.

3. Складання плану. Добре складений план – це   половина успішної роботи. Як правило, використовують два види плану – план твору і тези твору. В плані твору кожний пункт – це тема для обговорення на папері, це не речення. Тези твору дають детальніше, точніше значення кожного пункту, вони складаються з досить поширених речень. Маючи перед собою план, учень може писати початковий варіант творчої роботи.

Існують певні стратегії для поліпшення навичок розуміння тексту і письма. Ефективні письмові завдання дають учням змогу писати вільно і з певною метою для певної аудиторії. RAFTS можуть допомогти вчителеві визначити і використати елементи ефективних письмових завдань:

R - роль письменника - роль дозволяє письменнику визначитись з точкою зору і тоном.

А - аудиторія - нагадує, що письменник з кимось спілкується; допомагає визначити зміст і стиль.

F - формат письма - допомагає письменнику організувати ідеї і залучити умови формату, такі як листи, інтерв’ю і проблемні історії.

Т - тема чи предмет письма - допомагають письменнику зосередитись на основних ідеях.

S - сильні дієслова - направляють письменника на визначення мети письма. Сильні дієслова визначають, яку дію треба виконати: переконати, проаналізувати, передбачити, порівняти і протиставити, захистити, оцінити тощо.

Ось приклади деяких письмових завдань RAFTS, але треба пам’ятати, що всі вони базуються на екстенсивних попередніх видах діяльності: Ви - підліток і разом з іншими пілігримами подорожуєте на "Mayflower” до Америки. Після тяжкого і бурхливого переходу ви, нарешті, бачите землю. Опишіть ваші емоції, почуття, побоювання, очікування в своєму журналі. Ви - рекламний агент, який щойно отримав контракт на проведення медіа компанії з метою представлення нового продукту Best Even Cookie Company – шоколадно-горіхового печива. Назвіть продукт і визначте аудиторію. Складіть рекламне оголошення обсягом 1 сторінка, яке переконає цю аудиторію купувати продукт. Ви - Оуен МакКарті, бідний ірландський поет з освітою. Вас засудили до повішення за участь у Французсько-Ірландському повстанні 1798 року. Коли ви стоїте на площі в Дубліні із зашморгом на шиї, сержант запитує, чи хочете ви сказати останнє слово. У відчайдушній, але мужній промові захистить право Ірландії на незалежність перед ворожим натовпом глядачів.

Роль учня-письменника може бути будь-якою, починаючи з самого себе і закінчуючи неживим об’єктом. Аудиторію можна поділити на 6 основних категорій: однолітки, знайомі дорослі, незнайомі дорослі, молодші діти, уявні персонажі і специфічна аудиторія (музиканти, політики,  тощо). Наступний список пропонує можливі формати:

Теми в свою чергу мусять бути відповідними (тобто треба брати до уваги вік, зрілість, здібності, досвід і зацікавленість письменника); стимулюючими (заохочуючими до пошуку відповідей, спостережень); інструктивними (тобто визначати обмеження, умови, очікуване виконання; заохочувати експериментування, оригінальне і критичне мислення; пропонувати можливість грати з ідеєю, мовою; робити відкриття). [11]

Дотримуючись наведених рекомендацій, вчитель іноземної мови забезпечить оновлення змісту навчання іноземних мов і змісту виховання засобами іноземної мови. Окремо хочеться звернути увагу на портфоліо учня профільної школи. Сьогодні у світі зростає розуміння того, що стандартна процедура іспиту, яка спирається, як правило, на тестування, не дозволяє відобразити численні вміння та навички, які необхідно формувати в учнів для забезпечення їх успішних життєвих і професійних стратегій після закінчення школи. Стандартизовані тести, що найчастіше використовуються, не можуть оцінити ні здібності учнів, ні вміння використовувати їх у реальних життєвих ситуаціях. Важливим інструментом подібних освітніх задач є портфель індивідуальних освітніх досягнень (портфоліо) учня.

 Портфоліо є формою автентичного оцінювання освітніх результатів за продуктом, створеним учнями в ході навчальної, творчої, соціальної та інших видів діяльності. Отже, портфоліо відповідає цілям, задачам та ідеології практико-орієнтованого навчання. Суттєвого значення портфоліо надає плануванню та самооцінці учнів своїх освітніх результатів. Традиційне портфоліо являє собою підбір, колекцію робіт, метою якого є демонстрація освітніх досягнень учнів. Являючись, по суті, альтернативним способом оцінювання відносно до традиційних форм (тест, іспит). Портфоліо дозволяє вирішити такі основні завдання: простежити  індивідуальний прогрес учня, досягнутий ним у процесі отримання освіти, причому поза прямим порівнянням з досягненнями інших учнів; оцінити освітні досягнення учнів і доповнити (замінити) результати тестування та інших традиційних форм контролю. У цьому випадку підсумковий документ портфоліо може розглядатись як аналог атестата, свідоцтва про результати тестування.

    Повний текст статті: /bondarenko_05.01.doc

Бондаренко Світлана Юріївна, методист центру методичної та соціально-психологічної служби управління освіти Кіровоградської міської ради